Головний економіст Департаменту платіжних систем H.A. Бугаєнко
ПОГОДЖЕНО: Заступник Голови П.М.Сенищ
Національного банку України
(Додаток виключено на підставі Постанови Національного банку N 580 від 29.09.2009 )
Глава 2. Здійснення уповноваженим банком-резидентом операцій за отриманими резервними акредитивами
2.1. Авізування резервного акредитива, унесення змін до умов отриманого резервного акредитива, дострокове анулювання резервного акредитива та прийняття вимоги про платіж/повідомлення щодо сплати коштів за резервним акредитивом здійснюються уповноваженими банками відповідно до розділу III Положення про гарантії або згідно з відповідними розділами цього Положення.
( Пункт 2.1 глави 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 580 від 29.09.2009 ) ( Положення доповнено розділом IV згідно з Постановою Національного банку N 25 від
27.01.2006)
Директор Департаменту платіжних систем
Заступник начальника управління — В. М. Кравець
начальник відділу Департаменту платіжних систем О.Л.Гніденко
Головний економіст Департаменту платіжних систем Н.А.Бугаєнко
ПОГОДЖЕНО: Заступник Голови П.М. Сенищ Національного банку України
(Додаток виключено на підставі Постанови Національного банку N 580 від 29.09.2009 )
4. Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, розроблені Міжнародною торговельною палатою (зі змінами і доповнен. 1993 р., публ. МТП N 500)
(Додатково див. Правила від 01.01.95)
^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ Стаття 1. Застосування VCP
Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів редакції 1993 року, публікація МТП N 500, застосовуються до всіх документарних акредитивів (включаючи резервні акредитиви тією мірою, якою вони можуть бути до них застосовані), коли вони включаються до тексту акредитива. Вони є обов’язковими для всіх сторін, якщо інше не передбачене в акредитиві.
Стаття 2. Поняття акредитива
Для цілей даних правил терміни «документарний акредитив» і «резервний акредитив» (далі іменовані як акредитиви) означають будь-яку угоду, як би вона не була названа або позначена, згідно з якою банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкцій клієнта (заявника) або від свого імені:
(I) повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або його наказу, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром, або
(II) уповноважує інший банк провести такий платіж або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або
(III) уповноважує інший банк негоціювати проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива.
Для цілей даних правил філії банку в різних країнах уважаються за різні банки.
Стаття 3. Акредитиви і контракти
а) Акредитив за своєю природою являє собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов’язані й не зобов’язані займатися такими контрактами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий контракт. Отже, установа банку, що оплачує, акцептує й оплатила тратти або негоціює та/або повністю виконує будь-які інші
4. Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, розроблені Міжнародною торговельною палатою (зі змінами і доповнен. І993 р., публ. МТП N 500)
(Додатково див. Правила від 01.01.95 )
^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ Стаття 1. Застосування VCP
Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів редакції 1993 року, публікація МТП N 500, застосовуються до всіх документарних акредитивів (включаючи резервні акредитиви тією мірою, якою вони можуть бути до них застосовані), коли вони включаються до тексту акредитива. Вони є обов’язковими для всіх сторін, якщо інше не передбачене в акредитиві.
» следующая страница »
1 ... 161 162 163 164 165 166167 168 169 170 171 ... 418