Звичайно, не можна вважати римське право "писаним розумом" (ratio scripta), як його часто називають. Однак не слід запере- чувати того факту, що воно було прогресивним явищем порівняно з усіма іншими правовими системами стародавнього часу і навіть Середньовіччя. Римське право має велике історичне значення не тільки як право однієї з найбільших, хоча й давніх держав світу, а й взірцем високого досягнення в галузі юридичної техніки: точність і чіткість визначень, логічність і послідовність юридичної думки в поєднанні з життєвістю і ясністю висновків засвідчують високий професіоналізм і майстерність римських юристів, які відіграли величезну роль у розвитку юридичної думки, юридичного мислення.
Отже, вивчення історії держави і права європейських країн епохи Середньовіччя, Нового і Новітнього часу значною мірою ґрунтується на дослідженні історії держави і права Стародавнього Риму. Недарма дослідники історії людства дійшли думки, що без основ, закладених Стародавніми Грецією і Римом, не було б сучасної Європи і сучасної цивілізації.
Історію Стародавнього Риму почали вивчати ще в античну епоху. Писемність у Римі виникла в VI ст. До н. Е. Хоча твори письменників, істориків чи пам'ятки народної творчості, які були б аналогічні грецьким поемам "Іліада" й "Одіссея", з цієї ранньої епохи до нас не дійшли, проте збереглися складені на їхній основі історичні твори видатних римських істориків. Це відомі праці Марка Катона Старшого (III—II ст. До н. Е.), Марка Тулія Цицерона (II—І ст. До н. Е.), Гая Салюстія Кріспа (I ст. До н. Е.), Тіта Лівія (I ст. До н. Е. — I ст. Н. Е.), Корнелія Тацита (I—II ст. Н. Е.), грецьких істориків Полі- бія (II ст. До н. Е.), Плутарха (I—II ст. Н. Е.) Тощо.
Достовірні відомості зі стародавньої історії Риму дають археологічні матеріали і документальні джерела. Часто документальні джерела історики цитують у працях. Зокрема, це закони, договори, частково текст першої римської кодифікації — законів XII таблиць. Багатий документальний матеріал виявлено у написах (на каменях, колонах у залишках храмів, гробниць), зокрема в імператорський період (знайдено близько 100 тис. Написів).
Багато праць з історії Риму опубліковано середньовічними та пізнішими дослідниками — Карлом Сигонієм, Шарлем Монтеск'є, Едуардом Гіббоном, Теодором Моммзеном, Густавом Ферреро, Р. Віппером, М. О. Машкіним, I. С. Перетерським та ін. Опубліковано низку римських документів, текстів угод, законів, договорів тощо.
Упродовж тривалого існування — з VI ст. До н. Е. По V ст. Н. Е. — Римська держава і право зазнавали безперервних змін. Розвиток продуктивних сил, виробничих відносин, збільшення кількості рабів і загострення соціальних суперечностей, розширення території і зростання чисельності населення та інші фактори зумовлювали зміни в системі органів державної влади й управління, у формах і методах діяльності, врешті, у формі держави, правових інститутах.
Отже, для систематизації навчального матеріалу з урахуванням тих змін, які відбувалися упродовж століть у системі державних органів, історію Римської держави дослідники поділили на такі періоди:
1. Період розкладу родоплемінних відносин і становлення держави і права (753 р. До н. Е. — середина VI ст. До н. Е.).
2. Період Республіки (середина VI ст. До н. Е. — 27 р. До н. Е.). Його можна поділити на три епохи:
А) епоха ранньої Республіки (середина VI ст. До н. Е. — 60-ті роки III ст. До н. Е.);
Б) епоха розвиненої Республіки і боротьби за підкорення Середземного моря (кінець III ст. До н. Е. — початок 30-х років II ст. До н. Е.);
В) епоха пізньої Республіки і громадянських воєн (початок 30-х років II ст. До н. Е. — кінець 30-х років І ст. До н. Е.).
3. Період монархії (імперії) (27 р. До н. Е. — 476 р. Н. Е.). Цей період поділяється на дві епохи:
» следующая страница »
1 ... 85 86 87 88 89 9091 92 93 94 95 ... 215