Історії держави і права зарубіжних країн

Замість царя вища світську владу у сфері управління було вру­чено двом магістратам — консулам, котрих щорічно обирали на Народних зборах тільки із середовища патриціїв. До них перейшли основні функції царів, за винятком жрецьких обов'язків. Свою владу вони ще тривалий час використовували в інтересах родової аристократії.

Ранньореспубліканський період. Молода Римська держава міцніла і розвивалася. Водночас їй доводилося вести напружену боротьбу із сусідами, які з усіх боків натискали на неї, але сміливими діями і вдалою зовнішньою політикою вона переможно виходила зі склад­них ситуацій, розширюючи свою територію, збільшуючи населен­ня за рахунок приєднання сусідніх общин. Зокрема, на півночі Рим довго воював з етрусками, на сході та півдні — з іншими ла­тинськими племенами (сабінянами, еквами, вольсками, герніками та ін.). Ніхто з цих племен не мав наміру добровільно поступатися своєю владою Риму. Молода Римська республіка тільки почала зміцнюватись, як несподівано на початку IV ст. До н. Е. Рим (і вся Італія загалом) зазнає жорстокого нашестя галлів (кельтів), котрі прийшли з-за Альп. Римське військо потерпіло жорстоку поразку. Рим спустошено, спалено. Але галли не змогли взяти Капітолій, який облягали впродовж семи місяців і який було врятовано, за легендою, під час нічного штурму криком священних гусей. Вреш­ті, з'явилося римське військо із Вей, розбило галлів і вигнало їх з Риму

.

У цей період загострюються і внутрішньополітичні ситуації в Римі. Час від часу вибухають конфлікти між плебеями і патриція­ми. Плебеї продовжують домагатися рівноправності. Вони і далі не могли обіймати посади консулів, не могли бути сенаторами, їм не дозволяли брати шлюб з патриціями, закони встановлювали борго­ве рабство і навіть смертну кару за несплачені борги, патриції воло­діли кращими землями та ін. Плебеї чинили тиск на патриціїв, ви­магаючи нових, справедливих законів і порядків. Їхня боротьба на­була своєрідних форм протесту, яких, мабуть, не знає світова історія в інших державах — так званих сецессій. Так, у 494 р. До н. Е. Плебеї на знак протесту вперше покинули Рим, маючи намір заснувати ок­реме плебейське місто. Оскільки саме вони становили більшість римського війська, контролювали торгівлю тощо, то це надто спо­лошило римський сенат і патриціїв, яким, щоб повернути народ, довелося піти на поступки. Отже, плебеї здобули право обирати на своїх зборах у трибах двох народних (плебейських) трибунів — своїх уповноважених (потім їх стало 10). Вони захищали інтереси пле­беїв, забороняли рішення державних органів і урядовців (окрім На­родних зборів), якщо ці рішення були несправедливі стосовно пле­беїв. У подальшому трибуни домоглися права брати активну участь в управлінні справами всього римського суспільства.

Другою значною перемогою плебеїв було прийняття в 450 р. До н. Е. Збірки перших писаних законів — Законів XII таблиць (див. Далі). Згодом плебеї домоглися більших успіхів. У 445 р. До н. Е. На пропозицію трибуна Канулея нарешті було прийнято закон про легалізацію шлюбів між патриціями і плебеями, а у 367 р. До н. Е. Трибуни Гай Ліциній і Луцій Секстій провели ще три дуже важливих закони, а саме: 1) відсотки за позику зарахову­валися в рахунок сплати боргу, причому сплата боргу дозволялася рівними частками впродовж трьох років; 2) кожному громадяни­нові дозволили володіти ділянками землі з громадського (держав­ного) поля не більше 500 югерів (югер = 0,25 га); 3) було віднов­лено владу консулів, яку було під час воєн ліквідовано і замінено владою військових трибунів, і встановлено, що один з консулів має бути плебеєм. Крім того, плебеїв було допущено і в сенат.

У 326 р. До н. Е. За законом Петелія ліквідували боргове раб­ство, чого давно і наполегливо домагалися плебеї. Близько 300 р. До н. Е. Плебеїв було допущено в жрецькі колегії понтифіків, авгу­рів і феціалів. І, нарешті, після останньої сецессії у 287 р. До н. Е. За диктатора плебея Квінта Гортензія було прийнято закон про те, що рішення плебейських трибутних зборів набувають силу закону для всіх громадян і не потребують схвалення сенату.

 

« Содержание


 ...  101  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я