Політична економія

Тема 5 Форми організації суспільного виробництва

5.1.  Натуральне виробництво, його суть і основні риси.

5.2.   Товарна форма організації суспільного виробництва.

5.3.   Товар і його властивості. Вартість товару.

5.4.   Теорії вартості.

5.5.   Функціонування товарного господарства та його закони.

5.6.  Концепція безпосередньої суспільної форми господарювання.

5.1.   Натуральне виробництво, його суть і основні риси

Під формами організації суспільного виробництва розуміють якісні, типові, загальні форми економічного життя, через які виявляється структура суспільних потреб, розподіляються на­явні в суспільстві ресурси, враховуються і включаються в су­купну суспільну працю окремі її ланки. Такі форми господарю­вання відображають стан продуктивних сил та виробничих відносин лише в найбільш загальному вигляді, зокрема з точки зору суспільного розподілу і кооперації праці, ступеня відок­ремленості або об’єднання людей, обумовлених відносинами власності.

У процесі еволюції суспільного виробництва на всіх етапах існування людської цивілізації основними формами організації виробництва є натуральна, товарна і безпосередньо суспільна форми господарювання.

Історично першою економічною формою господарювання було натуральне виробництво, характерне для всіх докапіталістич­них способів виробництва. Певною мірою натуральне господар­ство існує в ринковому господарстві, а також у змішаній економіці. Елементи натуральної форми господарювання виявляються і в Україні.

Натуральне виробництво — це такий тип господарювання, в якому виробництво спрямовано безпосередньо на задоволен­ня власних потреб виробника. Тобто продукт виробляється для себе, для власного споживання. При натуральному господарстві суспільний продукт не набуває товарної форми і утворює фонд життєвих засобів для самого виробника.

Натуральне господарство характеризувалося суспільним поділом праці в зародковому стані, замкнутістю зв’язків, роз’­єднаністю, відірваністю суб’єктів господарювання один від одного, примітивною технікою та технологією виробництва, малопродуктивною ручною працею.

Виробник одночасно є власником засобів виробництва і власником виробленого продукту. Виробничі відносини в на­туральному господарстві виступають у “відкритій”, неуречев- леній формі, як відносини між людьми, а не як відносини між продуктами їхньої праці.

Натуральна форма виникла як наслідок нерозвинутості сусп­ільного поділу праці, замкнутості економічних процесів у рамках локальних одиниць господарювання, відсутності зв’язків з інши­ми одиницями. Робоча сила також жорстко закріплюється за да­ною одиницею господарювання.

Таким чином, соціально-економічна природа натурального господарства найповніше розкривається у його таких характер­них рисах, як:

1. Замкнутість виробництва.

2.  Слабо виражений поділ праці.

3.              Виробничі відносини виступають у відкритій, неуречев- леній формі, тобто не як відносини між речами, а як відносини між людьми.

4.                       Слабо       виражений суспільний характер виробництва.

У натуральному господарстві праця виступає як індиві­дуальна праця виробника. Натуральна форма господарств адекватна такому рівню продуктивних сил і такому типу ви­робничих відносин, які визначають вкрай обмежену мету виробництва, підпорядковують його задоволенню потреб, незначних за обсягом і одноманітних, примітивних за ха­рактером.

5.2.                        Товарна форма організації суспільного виробництва

Товарне виробництво зароджується як протилежність на­туральному виробництву. Воно являє собою певну організацію суспільного виробництва, в якому економічні відносини виявля­ються через ринок, тобто через купівлю-продаж результатів праці виробників. Завдяки цим процесам продукт праці перетворюється на товар, а саме виробництво продуктів стає товарним виробниц­твом.

 

« Содержание


 ...  26  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я