Необхідний продукт — частина ЧП, необхідна для нормального відтворення робочої сили, тобто для підтримання її працездатності, включаючи підготовку нового покоління працівників. За рахунок НП повинні покриватися витрати на харчування й одяг, утримання житла, здобуття освіти, задоволення культурних та соціальних потреб.
Додатковий продукт (ДП) — це частина ЧП, яка виступає як надлишок над НП:
ДП = ЧП — НП.
Поява ДП є результатом зростання продуктивності праці, завдяки чому виробники своєю працею виробляють більше продукту, ніж необхідно їм для життя.
Поява ДП породила економічну можливість експлуатації людини людиною.
Відношення ДП до НП називають нормою ДП:
Н = ДП : НП • 100,
де Н — норма ДП; ДП — додатковий продукт; НП — необхідний продукт.
16. 2. Методологічні аспекти системи національних рахунків
Як зазначено вище, в сучасному макроекономічному рахівництві враховують результати не лише матеріального, а й нематеріального виробництва. Таку можливість має так звана система національних рахунків (СНР). Ця система давно існує в розвинутих країнах із ринковою економікою, в Україні її почали застосовувати з 1988 р.
Основні аспекти СНР такі:
1) суспільний продукт поділяється на дві групи: товари і послуги. Останні поділяються на ринкові і неринкові. Ринкові
— надаються комерційними структурами й передбачають плату за них; неринкові — надаються державними органами, неко- мерційними структурами безплатно або з певними пільгами;
2) економіка поділяється на такі сектори:
—нефінансові корпорації (реальний, виробничий сектори);
— фінансові корпорації (комерційні підприємства, що спеціалізуються на фінансових операціях, страхові компанії тощо);
— сектор загального державного управління (органи державної, регіональної та місцевої влади). Послуги їх безплатні або пільгові;
— домашні господарства;
— закордонний сектор.
Виділяють окремо сектор, що обслуговує домашні господарства (партії, релігійні організації тощо);
3) усі суб’єкти економіки поділяються на резидентів і нерезидентів. Резиденти — громадяни даної країни, а також інших країн, які ведуть господарство в даній країні понад рік. Нерезиденти — громадяни інших країн;
4) суб’єктів господарювання називають інституційними одиницями: вони ведуть діяльність самостійно, за власні кошти, мають свій баланс тощо;
5) угоди, що здійснюються між одиницями господарювання, називають операціями, облік яких здійснюється на основі рахунків. 202
Кожен з рахунків має дві сторони: одна — ресурси (дебет), друга — використання (кредит). Рахунки між собою пов’язані: ресурси одного рахунку виступають як використання другого і навпаки.
16. 3. Основні показники національного рахівництва в системі національних рахунків (СНР)
Основними показниками, за допомогою яких визначаються результати функціонування національної економіки, є: валовий національний продукт — валовий внутрішній продукт (ВВП), чистий національний (внутрішній) продукт — ЧНП (ЧВП), валовий національний доход — ВНД, валовий національний доход наявний ВНД та інші.
Детально розрахунки зазначених показників розглянуто в дисципліні «Макроекономіка». Тут же відмітимо лише окремі розбіжності щодо вказаних показників, які зустрічаються в різних підручниках та посібниках.
Одні вважають основним показником ВНП, інші — ВВП, треті не бачать між ними суттєвих відмінностей і тому розглядають їх разом ВНП (ВВП). Є розбіжності і в поглядах на національний доход: в одних НД розглядається як ВНД і ВНДн, які за обсягом можуть перевищувати ВВП, інші НД розглядають як частину ВВП за виключенням певних рахунків.
» следующая страница »
1 ... 100 101 102 103 104 105106 107 108 109 110 ... 220