Політична економія

Суспільні — такі, які є неподільними і на яких не поширюєть­ся принцип виключення. Це означає, що використання таких благ є спільним для багатьох споживачів (дороги, мости, вуличне освіт­лення, маяки в морі тощо), і використання їх доступне всім, неза­лежно від того, платять за них чи ні.

3) Існує поглиблена, значна диференціація доходів між різни­ми групами населення, розподіл населення на багатих та бідних. Причому ця диференціація є наслідком не лише неефективного розподілу доходів, а й наслідком неефективного розподілу резуль­татів виробництва (суспільного продукту). Соціальна нерівність поглиблюється економічною нерівністю виробників та підприємств.

4) Ринкова система в цілому нездатна найоптимальнішим чи­ном визначити галузеву й продуктову структуру економіки. На­приклад, власне сама ринкова система сприяє надмірному вироб­ництву одних товарів (наприклад, тютюнових та горілчаних ви­робів, а то й наркотиків), які приносять виробникам максимальні прибутки, і може бути байдужою або зовсім не виробляти таких товарів, виробництво яких не приносить таких прибутків (моло­ка для немовлят тощо).

5)  Функціонування й регулювання національних економік лише через ринок супроводжується неповним (неефективним) використанням, насамперед, трудових ресурсів, а також і ка­пітальних ресурсів. Перше виявляється в безробітті, друге — в недовикористанні значної маси основного капіталу (техніки, обладнання тощо).

6)  Окрім зазначених недоліків виділяють також так зване зга­сання конкуренції, тобто породження ринком небажаних для функціонування економік монопольних явищ. Конкуренція, яка є бажаною для економіки, заставляє виробників об’єднуватись, зливатись, вступати в таємні змови для того, щоб вижити в кон­курентній боротьбі.

Монополізму сприяє і необхідність впроваджень досягнень науково-технічного прогресу. Новітня технологія, як правило, вимагає використання значної кількості реального капіталу, крупних ринків і багатих і надійних джерел сировини. А все це під силу лише відносно крупним фірмам, монополіям. У ціло­му ж монополії виступають як антиподи ринку, їх засилля веде до зниження ефективності економіки.

Серед недоліків (дефектів) ринку називають також не­стабільність економічного розвитку, що виявляється в еконо­мічних кризах, інфляції та безробітті.

15. 4. Погляди щодо державного регулювання ринкової економіки

Суттєве наукове обґрунтування державного невтручання держави в ринкову економіку зроблено основоположником класичної економічної теорії А.Смітом у його праці «Досліджен-

ня про природу й причини багатства народів». Він стверджував, що: держава не повинна втручатись в економіку, бо це веде до порушення дії ринкових механізмів; рівновага між пропозицією й попитом на всіх ринках встановлюється за рахунок саморегу­лювання.

“Вільна гра ринкових сил”, на думку А.Сміта, створює гар­монійний устрій без зовнішнього втручання. Саме ідеї А.Сміта лягли в основу моделі вільного ринкового господарства. Згідно з цією моделлю, суб’єкти господарювання схвалюють свої рішення на ринку незалежно один від одного. Ціни визнача­ються співвідношенням попиту й пропозиції. Планування еко­номічної активності здійснюється децентралізовано суб’єкта­ми господарювання. Споживачі вільно вирішують, як викори­стати свій доход. Виробники планують випуск продукції згідно з оцінками попиту на неї.

Економічну взаємодію учасників господарського процесу координують ціни. Мотивом дії підприємств є прагнення до максимізації прибутку. Фірми, які тривалий час мають лише збитки, банкрутують і вибувають з ринку.

Проте історичний досвід показав, що в процесі свого роз­витку реальні економічні системи дедалі більше віддаляються від ідеальної ринкової моделі, за Смітом.

 

« Содержание


 ...  100  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я