Політична економія

Спираючись на єдність історичного і логічного методів аналі­зу економічного розвитку суспільства, К. Маркс довів, що дві властивості товару — споживча вартість і вартість — своїм корін­ням мають двоїстий характер праці, якою створюється товар. Завдяки історичному методу він з'ясував, що в межах натураль­ного господарства праця кожного індивіда не має двоїстого ха­рактеру: як органічна частка суспільної праці вона є безпосеред­ньо суспільною працею, а її продукт — безпосередньо суспільним продуктом.

Зовсім інший характер має праця в суспільстві товарови­робників, у якому кожний товаровиробник на основі суспільного поділу праці та економічного відокремлення (приватної власнос­ті) на свій ризик сам обирає, що і як виробляти, чому його праця у тій чи іншій корисній формі є приватною працею. Однак, виробля­ючи продукт на обмін, товаровиробник працює на інших людей, і тому його праця, попри приватний характер її корисної форми, має суспільне значення, а отже, є суспільною працею. Це означає, Що в суспільстві з товарною формою виробництва існує протиріччя між приватною і суспільною працею. Будучи основним протиріч­чям простого товарного виробництва, воно притаманне і капіта­лістичному товарному виробництву.

Протиріччя між приватною і суспільною працею роздвоює працю на конкретну і абстрактну.

Конкретна праця. Праця у певній корисній формі. Вона обу­мовлюється своєю метою, характером здійснюваних операцій,

предметом та знаряддями, результатом. Нею створюється спо­живча вартість товару.

Абстрактна праця. Це загальнолюдська праця, праця взага­лі, безвідносно до її корисних форм. Якщо у натуральному госпо­дарстві будь-яка корисна форма праці має безпосередньо суспіль­ний характер, то за товарного виробництва суспільний характер корисних форм праці виступає у специфічній формі абстрактної праці.

У процесі обміну товаровиробники вимушені абстрагуватися від споживчих вартостей товарів унаслідок їх різної якості й то­му неспівставності та непорівняльності. Водночас товаровироб­ники абстрагуються і від їх джерела — корисних конкретних форм праці, оскільки вони, як і споживчі вартості товарів, та­кож є різними якостями і тому неспівставними та непорівняль- ними. Наслідком такого абстрагування є виявлення спільної для всіх товаровиробників простої витрати людської робочої сили: мозку, нервів, мускулів, яка міститься у кожній конкретній формі праці і є працею взагалі. Саме її К. Маркс назвав абстракт­ною працею.

Абстрактна праця є однорідною, співставною і тому кількісно порівняльною. Вона має лише кількісні відмінності. В мінових вартостях товарів, тобто в певних кількісних пропозиціях обміну одного товару на інший, виявляється лише рівна кількість утіле­ної у товарах абстрактної праці. Отже, вартість товарів як основа їх мінових вартостей створюється абстрактною працею, саме тому вона утворює субстанцію вартості. Домарксистська політична економія цього не знала.

У процесі обміну товарів товаровиробники вимушені зводити свої відносини один з одним до абстрактної праці, оскільки іншо­го способу співставлення та порівняння товарів не існує. Т акож це відбувається тому, що кожний з товаровиробників прагне не від­дати більше абстрактної праці, вкладеної у виробництво свого то­вару, та не одержати натомість меншу її кількість. Прагнення то­варовиробників віддати менше своєї й одержати більше чужої праці взаємно нейтралізується, тому відносинам обміну товарів здебільшого притаманна еквівалентність, основою якої є рівна кількість абстрактної праці.

Вартість товару. На основі того, що мінова вартість є відно­шенням товарів, які виражають відносини між товаровиробника­ми, а також формою вияву вартості, можна зробити висновок, що вартість є не природним, а суспільним явищем.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 77 78 79 80 81 8283 84 85 86 87  ... 452