Політична економія

капітал підприємства.

Здійснюють їх з метою одержання не тільки права управління, а й контролю за діяльністю підприємства. Заново створені чи придбані підприємства стають філіями (дочірніми підприємства­ми) материнської фірми, яка є центром міжнародного виробничо­го об'єднання. Прямий контроль за господарською діяльністю іно­земного підприємства у такому разі забезпечують повна власність на вкладений капітал і володіння контрольним пакетом акцій. Наприкінці XX ст. намітилася тенденція до прискореного зрос­тання прямих інвестицій. Якщо в середині 60-х років XX ст. їх за­гальний обсяг становив 108 млрд дол., то на початку XXI ст. він перевищив рубіж 3 трлн дол.

Портфельні інвестиції (інвестиційний портфель) — сукупність об'єднаних інвестиційних цінностей, які є інструментом досягнення конкретної мети вкладника.

Реалізуються портфельні інвестиції через придбання ЦП, прав власності на нерухомість. Вони також орієнтовані на одержання прибутку, але не надають інвестору права реального контролю над об'єктом інвестування. За ЦП інвестори можуть отримати прибу­ток лише відповідно до встановлених норм.

Позичковий (кредитно-грошовий) капітал — міжнародний кредит, який надають позичальникам у формі грошових чи товарних ресурсів на умовах повернення у певний строк за відповідну плату.

Ціною кредитного капіталу є позичковий відсоток як плата за використання кредитного капіталу. Основа сучасної системи міжнародного кредиту — експорт позичкового капіталу у грошо­вій формі, який надають у позику господарюючим суб'єктам, владним структурам країни. Це сприяє зростанню товарооборо­ту між країнами, полегшує основні розрахунки між ними, забез­печує залучення зовнішніх фінансових джерел для розвитку економіки. Міждержавні кредитні відносини розвиваються значно швидше, ніж світова торгівля та прямі іноземні капіта­ловкладення. Форми міжнародного руху капіталів подані на рис. 5.2.

Державний капітал

Г

Рис. 5.2. Форми міжнародного руху капіталів

6.                За умовами використання кредити поділяють на разові (на­дають на певну суму і погашають у встановлений строк) та понов­лювальні (визначають ліміт кредиту і загальний строк користуван­ня ним, а погашена частина автоматично поновлюється).

7.                  За способом погашення кредиту розрізняють пропорційні (погашення здійснюють рівними частками протягом обумовлено­го строку), прогресивні (суми погашення наростають за висхід­ною) і одночасні кредити (погашення проводять у заздалегідь установлений строк).

8.               Залежно від способу забезпечення виокремлюють забезпече­ні та бланкові кредити. Забезпечені кредити гарантуються това­рами, товарно-розпорядчими документами, ЦП, виставленими на користь експортерів акредитивами та іншими матеріально-грошо­вими цінностями. Бланкові кредити не мають забезпечення. їх надають імпортерам, що функціонують у стабільних економіках і мають високу репутацію, під зобов'язання погасити відповідну су­му в обумовлений строк або в разі настання певних умов.

Експорт капіталу підвищує ефективність його використання у різних країнах, сприяє формуванню середньої норми прибутку в межах світового господарства, продуктивному вкладенню тимча­сово вільного грошового капіталу в економіку країн, які мають найбільшу потребу в ньому. Він є засобом перерозподілу ресурсів у глобальному масштабі. Використання міжнародного кредиту прискорює господарський розвиток країни-імпортера капіталу, дає змогу виробляти конкурентоспроможну продукцію на внут­рішньому і світовому ринках.

Світовий ринок робочої сили. На відміну від експорту й імпор­ту товарів і капіталу об'єктом міжнародної трудової міграції є лю­ди як носії та власники особливого товару — робочої сили.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 412 413 414 415 416 417418 419 420 421 422  ... 452