Для вимірювання (визначення рівня) інфляції використовують показники індексу цін.
Індекс цін — відношення цін поточного року до цін базового року.
Індекс цін може фігурувати як індекс споживчих цін (ІСЦ), індекс оптових цін (ІОЦ) та дефлятор ВВП. Їх відмінність пов'язана з базою цін, яку вони охоплюють. Для розрахунку ІСЦ беруть до уваги лише ціни споживчих товарів роздрібної торгівлі, для ІОЦ — оптові ціни, для визначення дефлятора (індекса цін) ВВП — ціни всіх вироблених на економічній території країни товарів і послуг.
Як будь-який індекс, індекс цін — це дріб, чисельник якого — значення цін поточного року, знаменник — базового (року, стосовно якого визначають зміну цін):
де І — індекс цін; Р1 — ціна споживчого кошика поточного року; Ро — ціни споживчого кошика базового року.
Крім показників індексів цін для визначення рівня інфляції використовують темп інфляції.
Темп інфляції — виражений у відсотках щорічний темп підвищення загаль ного рівня цін протягом певного періоду.
Розраховують його двома способами:
де п - - темп інфляції; Іг — індекс цін поточного року; Іо — індекс цін базового року;
2)п = І- 100.
Дослідження рівня інфляції мас велике практичне значення, оскільки інформація про зміну рівня цін характеризує стан економіки. Загалом у розвинутих країнах інфляція не перевищує 10 % річних. При перевищенні цього показника економіці загрожує нестабільність, що може проявитися у «втечі населення» від національної валюти, хаотичному (такому, що не відповідає ринковим принципам) розподілі доходів. Наближення річних показників інфляції до 100 % (дворазове зростання цін протягом одного року) свідчить про загальну економічну розбалансованість економіки, що змушує уряд вдаватися до екстраординарних заходів, наприклад до адміністративного регулювання цін. Якщо значення інфляції сягають тисячних показників, а показники за місяць перевищують 50 % , виникає гіперінфляція. Найчастіше це трапляється у періоди політичних катастроф: воєн, революцій тощо. У XX ст. гіперінфляцію переживали Німеччина, Австрія, Угорщина, Польща, Росія (1921—1923); Китай, Греція, Угорщина (19431947); Аргентина, Болівія, Бразилія, Нікарагуа, Перу (19841989); Польща, Югославія (1989); Україна (1993).
Інфляція є породженням різних причин. Зважаючи на них існують інфляція попиту та інфляція витрат. В обох випадках ідеться про невідповідність між сукупним попитом і пропозицією, але причини появи цієї невідповідності різні, Інфляцію попиту спричинює зростання сукупних витрат споживачів за незмінних виробничих можливостей економіки. Така ситуація виникає внаслідок збільшення державних витрат, що перевищують надходження до бюджету; раптового підвищення рівня споживання населення, а також раптового збільшення інвестиційного попиту з боку підприємців.
За інфляції витрат стрибок цін с наслідком скорочення виробничих можливостей за зростання виробничих витрат, яке відбувається на тлі незмінного попиту. Така ситуація породжена підвищенням цін на паливно-енергетичні ресурси; зростанням заробітної плати порівняно з підвищенням загальної продуктивності праці; подорожчанням інвестиційних ресурсів (кредитів).
Інфляція може мати для економіки країни різні наслідки, головними з них є вплив на обсяги виробництва, перерозподіл багатства і доходів між різними верствами суспільства.
Вплив інфляції на обсяги виробництва. Він пов'язаний передусім із втратою зацікавленості в інвестиційній діяльності, оскільки внаслідок інфляційного зростання цін збільшуються витрати на обслуговування грошових операцій, підвищуються відсоткові ставки та ризик інвестування.
Вплив інфляції на перерозподіл багатства і доходів між різними верствами суспільства. Проявляється у тому, що інфляція завдає суттєвої шкоди кредиторам, людям з фіксованими доходами, власникам заощаджень. Натомість виграють боржники, верстви суспільства з нефіксоваїшми доходами, особливо ті, хто мас доходи від торговельної та посередницької діяльності.
» следующая страница »
1 ... 331 332 333 334 335 336337 338 339 340 341 ... 452