Політична економія

взаємозамінними (вершкове масло, маргарин);

—              якщо перехресна еластичність е_САВ < 0, то ці товари є взає­модоповнюючими (чай і цукор, фотоплівка і фотоапарат). Тому зростання попиту на один товар зумовлює зменшення попиту на інший;

—              якщо перехресна еластичність е_САВ=0, то ці товари ніяк між собою не пов'язані (хліб та авіаквитки).

Очевидно, особливості цінової еластичності дали підставу сучасному американському економістові Полу Хейне стверджу­вати, що в ринковій економіці неможливо встановлювати на хар­чові продукти ціни, які заманеться, оскільки покупці завжди ма­ють великий вибір товарів у різних продавців. Адже у харчових продуктів є багато замінників, тому криві попиту на них дуже еластичні, а продавці переважно не мають змоги впливати на змі­ну цін.

Однак це не завжди властиве перехідній українській економі­ці, існування в якій підприємств-монополістів за обсягом вироб­ництва обмежує можливості покупців у виборі товарів, породжує цінове свавілля продавців, відрив цін від вартості, попиту від про­позиції, дефіцит товарів, обмеження споживання, проблему пла­тежів, скорочення виробництва, зниження індексу реальних до­ходів населення.

За ринкового господарювання виявляються різні взаємоза­лежності ціни і валового доходу. Якщо, наприклад, збільшення ціни зумовлює зниження сукупного доходу продавця, це є свід­ченням еластичності попиту. Якщо, навпаки, зі збільшенням ціни збільшується сукупний дохід продавця, то попит є неелас- тичним. Якщо, наприклад, ціну товару знизити на 20 % , а його реалізація при цьому підвищиться більше ніж на 20 %, то су­купні грошові доходи виробника зростуть. Це означатиме елас­тичність попиту, оскільки зниження ціни товару зумовлює більшу відсоткову зміну величини попиту на нього. Зниження ціни збільшить доходи виробника, але збільшення кількості то­вару спонукатиме його до більших витрат. Тому в кожному кон­кретному випадку необхідно вирішувати, чи виявиться приріст грошових надходжень більшим за приріст сукупних витрат ви­робника.

Отже, плануючи попит на товар і доходи від його реалізації, продавець повинен враховувати такі обставини:

—               попит залежить від внутрішнього фактора (ціни товару) та зовнішніх факторів (ціни на інші товари, доходи споживачів, їх смаки і вподобання, кількість покупців на ринку, очікування спо­живачів щодо майбутніх змін);

—              цінова еластичність попиту залежить від того, наскільки ве­ликою є ціна порівняно з доходами покупців, але ще більше від якості товару і цін наявних замінників;

—               велика кількість самостійних постачальників товару озна­чає й велику кількість замінників продукції кожного з них, а от­же, й еластичний попит на конкретний товар;

—              загальний дохід продавця або сукупні витрати покупців за еластичного попиту збільшуються (зменшуються) протилежно ці­ні, оскільки можна збільшити загальну кількість продажу, змен­шивши ціну. За нееластичного попиту загальний дохід продавця (сукупні витрати покупця) змінюється (зменшується, збільшуєть­ся) так само, як і ціна;

—              величина попиту на товар змінюється разом із ціною, але зміна попиту вплине і на ціну, і на величину попиту.

Попит перебуває у єдності з пропозицією, оскільки вона фор­мує попит через асортимент вироблених товарів і пропонованих Послуг на ринку. Їх рівновага є свідченням збалансованості сус­пільного виробництва, обміну і споживання.

Взаємодія попиту і пропозиції. Закон пропозиції

Взаємодія попиту і пропозиції. За ринкової економіки зв'язок виробництва і споживання опосередковується не лише по­питом, а й пропозицією. Якщо попит є ринковою формою потреб, споживання, то пропозиція — ринковою формою виробництва та його безпосередньою функцією. Саме результати виробництва утворюють матеріально-речовий зміст пропозиції. Однак, буду­чи похідною виробництва, пропозиція якісно, просторово і кіль­кісно не тотожна йому. Якісна відмінність зумовлена тим, що виробництво є процесом виготовлення товарів, а пропозиція — початковою стадією їх реалізації. Крім того, виробництво передує у часі пропозиції. Просторові розбіжності виявляються у тому, що товари, як правило, виробляють в одному місці, а пропонують для реалізації в інших. Кількісна неоднаковість виробництва і пропозиції полягає у тому, що в одних випадках обсяг виробниц­тва товарів у країні перевищує їх пропозицію на внутрішньому ринку (певна кількість експортується), в інших — є меншим за пропозицію (вплив імпорту). На пропозицію як безпосередню функцію виробництва опосередковано (через попит) впливають потреби, споживання: саме попит визначає обсяг, структуру ви­робництва товарів, а відповідно — обсяг і структуру пропозиції.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 245 246 247 248 249 250251 252 253 254 255  ... 452