Політична економія

Відповідно до економічного і правового статусу акціонерного підприємства кожний акціонер має право на участь в управлінні діяльністю акціонерної компанії. Проте переважання в сучас­них умовах такого явища, як розсіювання власності, призвело до того, що можливість кожного акціонера здійснювати прямий контроль за всіма сторонами функціонування АТ та управління ним значно знизилася. Якщо на початкових етапах існування АТ спостерігалася повна єдність власності й управління капіта­лом АТ, то надалі в процесі збільшення кількості акціонерів- власників відбувається відокремлення власності й управління. В АТ управління здійснюється вже не тільки акціонерами, а на­самперед професійними менеджерами, яких Дж.-К. Гелбрейт назвав техноструктурою, «мозком корпорації», що спрямовує її діяльність.

У періоди між зборами акціонерів управління АТ здійснює спостережна рада АТ — орган, що обирається загальними збора­ми акціонерів і контролює діяльність правління АТ.

Правління АТ є його виконавчим органом. Воно здійснює ке­рівництво поточною діяльністю АТ і представляє його інтереси у відносинах з іншими господарюючими суб'єктами та установами держави. Правління АТ підзвітне зборам акціонерів і спостереж­ній раді, забезпечує виконання їх рішень.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю АТ здійснює ревізійна комісія, що обирається із числа акціонерів.

Характеристику органів управління АТ узагальнює рис. 2.26.

Збори акціонерів (вищий орган управління АТ)

Спостережна рада (контролюючий орган АТ)

Ревізійна комісія (контролюючий орган АТ)

Рис. 2.26. Органи управління АТ

Злагоджена діяльність усіх органів управління АТ забезпечує стабільне функціонування підприємства, створює підґрунтя для подальшого його розвитку.

Еволюція суб'єкта акціонерного капіталу. Основними суб'єк­тами відносин власності акціонерного капіталу є: акціонерне то­вариство як юридична особа (асоційований власник капіталу АТ), його акціонери (приватні власники акціонерного капіталу) і най­мані працівники (вони не власники акціонерного капіталу, а суб'єкти його економічної реалізації).

Розвиток акціонерних підприємств супроводжується змінами структури суб'єкта акціонерного капіталу — його еволюцією від одноосібного (індивідуального) до асоційованого.

На етапі становлення акціонерного капіталу його основним і реальним суб'єктом, як правило, виступав власник, якому на­лежала більшість цінних паперів АТ, тобто одноосібний суб'єкт. Далі він усе частіше замінюється груповим суб'єктом: ним стає невелика група власників цінних паперів, що займає домінуючі позиції в капіталі АТ. У подальшій еволюції структури суб'єкта акціонерного капіталу простежується тенденція «диверсифіко- ваності участі» (лат. Шуегеи — різний і Гасеге — робити) — пе­реходу від участі певної групи власників в акціонерному капіта­лі АТ до її участі в кількох товариствах. «Диверсифікованість участі» веде до формування нових складових у структурі су­б'єкта акціонерного капіталу: ними стають банки, пенсійні фон­ди, страхові й інвестиційні компанії, благодійні та інші органі­зації.

Однак «диверсифікованість участі» приводить не тільки до збільшення кількості суб'єктів акціонерного капіталу — її ре­зультатом є тенденція до об'єднання і встановлення стійкого зв'язку між усіма його суб'єктами, тобто до інтеграції капіталу. Це означає, що відбувається трансформація одноосібного і групо­вого суб'єктів акціонерного капіталу в асоційований суб'єкт — численних юридичних і фізичних осіб, об'єднаних і зв'язаних між собою складною взаємною системою участі в тому самому ка­піталі, тобто набуття акціонерним капіталом асоційованого ха­рактеру. Саме це обумовлює природу акціонерного капіталу як асоційованої власності.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 204 205 206 207 208 209210 211 212 213 214  ... 452