Політична економія

Промисловий підприємець платить за кредит частку свого прибутку, який отримує від використання позики як промислово­го капіталу. Як і весь промисловий прибуток, ця його частка є пе­ретвореною формою додаткової вартості, створюваної найманими працівниками промислового капіталу, у тому числі тієї його час­тини, яка була одержана промисловим підприємцем у позику.

Джерела позичкового капіталу. У своєму власному русі, який полягає в авансуванні грошей і поверненні їх із приростом Г—Г, позичковий капітал не набуває ні продуктивної, ні товарної форм, оскільки перебуває завжди у грошовій формі. У ній він є таємничою самозростаючою вартістю, позбавленою джерела сво­го збільшення. Основні джерела позичкового капіталу наведено на рис. 2.21.

Рис. 2.21. Джерела позичкового капіталу

їх здатність «із самих себе» робити більші гроші (приносити відсо­ток), є їх властивість в умовах капіталістичного способу вироб­ництва бути використаними для виробництва додаткової вартості. Якби не було продуктивного капіталу як складової промислового, не існувало б і позичкового. Позичковий капітал (гроші) збільшу­ється внаслідок його використання підприємцем для виробництва додаткової вартості. В розгорнутому вигляді кругооборот грошей як позичкового капіталу має такий вигляд:

де Г % — гроші, що повертаються кредитору з відсотком. Перший акт (Г—Г) відображає надання позики, а заключний (Г'—Г %) — її повернення з відсотком. Усі проміжні фази є кругооборотом про­мислового капіталу в руках функціонуючого підприємця, який використовує позику з метою одержання додаткової вартості. От­же, специфічний рух позичкового капіталу як процес самозрос­тання грошей може здійснюватись лише на основі кругообороту промислового капіталу.

Кругооборот промислового капіталу, що постає як єдність трьох його функціональних форм — грошової, продуктивної і то­варної, об'єктивно призводить до утворення тимчасово вільних грошових засобів. Як невикористані гроші, гроші, що не руха­ються, вони перестають бути капіталом, оскільки втрачають здатність самозростати, приносити прибуток. Якщо їх надати в позику іншому підприємцю, який потребує додаткових засобів на певний строк, вони стануть капіталом, що приносить відсоток. Отже, саме позичковий капітал як відношення між кредитором і позичальником тимчасово вільних грошей є засобом розв'язання суперечності між грошима, що не є капіталом, та капіталом як вартістю, яка перебуває у безперервному русі і приносить додатко­ву вартість.

Такий рух тимчасово вільних капіталів вигідний як їх власни­кам, оскільки за свої позики вони отримують позичковий відсо­ток, так і підприємцям-позичальникам, які отримують додатко­вий прибуток до прибутку, який одержують від функціонування власного капіталу. Вигідно це і кредитним установам (банкам), тому що вони отримують плату за посередництво, яку утворює різ­ниця між відсотками, що стягують із позичальників, та відсотка­ми, що сплачують вкладникам. Участь тимчасово вільних грошо­вих засобів торгових капіталістів і грошових капіталістів (рантьє) у формуванні позичкового капіталу не змінює його сутності. Гро­шові доходи і заощадження всіх інших верств суспільства, скон­центровані в кредитній системі, також набувають властивостей позичкового капіталу.

Хоча самозростання позичкового капіталу відбувається у про­цесі руху промислового, це не дає підстав ототожнювати ці види капіталів. Позичковий капітал має кілька притаманних саме йому особливостей.

Рис. 2.22. Функції позичкового капіталу

Функції позичкового капіталу. Властивості позичкового капі­талу виявляються в його функціях (рис. 2.22).

Особливості позичкового капіталу. Як самостійний вид капіта­лу, позичковий капітал характеризують такі чотири особливості:

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 178 179 180 181 182 183184 185 186 187 188  ... 452