Основний капітал класифікують за такими трьома ознаками:
1. За сферою функціонування. До основного капіталу належать об'єкти виробничого й невиробничого призначення.
Обєкти виробничого призначення. До них відносять основний капітал усіх галузей матеріального виробництва — енергетичного, промислового, будівельного, сільськогосподарського комплексів, транспорту, зв'язку тощо.
Обєкти невиробничого призначення. Ними є основний капітал житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, культури.
2. За натурально-речовою формою. За цією ознакою структурними елементами основного капіталу є будівлі, споруди, передавальні механізми, обладнання, машини, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робоча худоба, багаторічні насадження та ін.
3. За роллю (ступенем участі) у виробничому процесі. У цьому разі елементи основного капіталу поділяють на активні та пасивні.
Активні елементи основного капіталу. До них належать машини, обладнання тощо, які безпосередньо впливають на кількість і якість виробленої продукції.
Пасивні елементи основного капіталу. Це будівлі, споруди тощо, які створюють лише необхідні умови для виробничого процесу.
Усі елементи основного капіталу є постійним капіталом, оскільки їх вартість не змінюється у процесі кругообороту. На основний і оборотний поділяють лише продуктивний капітал. Наявність у сфері обігу процесу виробництва (довиробництва) матеріальних благ зумовлює функціонування у структурі капіталу обігу певних елементів продуктивного капіталу (холодильне обладнання, фасувальні машини, сховища, транспортні засоби тощо). Продуктивний капітал у сфері обігу також поділяється на основний і оборотний. Проте він не є капіталом обігу, хоча й перебуває у цій сфері.
Оборотний капітал. У структурі промислового капіталу є елементи, які споживаються повністю і тому переносять свою вартість на вироблювані товари впродовж одного кругообороту, що зумовлює необхідність їх відновлення (придбання) після закінчення кожного виробничого процесу. Ці елементи продуктивного Капіталу позначають поняттям «оборотний капітал».
Оборотний капітал — частина продуктивного капіталу, яка протягом одного кругообороту повністю споживається в процесі праці, переносить свою вартість на вироблений продукт і повертається у грошовій формі після кожного кругообороту капіталу.
Елементами оборотного капіталу в їх натуральній формі є предмети праці: сировина, матеріали, комплектуючі вироби, а також електроенергія, паливо, пальне, незавершене виробництво (у сільському господарстві — насіння, корми, худоба на відгодівлі). До обо ротного капіталу відносять і деякі засоби праці, зокрема малоцінні. Усі елементи цього виду капіталу у процесі виробництва не змінюють величину своєї вартості і тому належать до постійного капіталу.
Особливою складовою в структурі оборотного капіталу є витрати на робочу силу. За критерієм зміни чи незміни вартості витрати на придбання робочої сили відносять до змінного капіталу, а за способом перенесення вартості робочої сили на продукт — до оборотного.
Економічний рух цієї складової оборотного капіталу має певні особливості:
— вартість робочої сили, на відміну від вартості засобів виробництва, не бере участі у виробництві товарів і тому не переноситься на продукт;
— наймані працівники, одержуючи еквівалент вартості своєї робочої сили у формі заробітної плати, використовують її на придбання засобів існування, споживання яких є, з одного боку, знищенням їх вартості і споживчої вартості, а з іншого — слугує відтворенню робочої сили. Працею найманих працівників у процесі кругообороту капіталу на стадії виробництва створюється нова вартість.
» следующая страница »
1 ... 138 139 140 141 142 143144 145 146 147 148 ... 452