Отже, сутність загального закону грошового обігу полягає в тому, що кількість грошей, необхідна для обігу, прямо пропорційна кількості товарів і рівню їхніх цін та обернено пропорційна швидкості обігу грошей.
Загальний закон обігу грошей виражають також монетарне правило і модель Фішера.
Монетарне правило. За ним також визначають кількість грошей для забезпечення нормального обігу товарів. Згідно з цим правилом маса грошей щорічно повинна збільшуватися відповідно до очікуваного зростання ВНП. Від рівня цін, тарифів, попиту і пропозиції залежить реальна вартість (купівельна спроможність) грошей — кількість товарів і послуг, які можна купити за грошову одиницю. На перший погляд здається, що спонукає товарну масу до руху грошовий обіг, насправді ж рух товарів обумовлює грошовий обіг, оскільки чинники, які визначають кількість необхідних для ефективного обігу грошей, обумовлюються умовами виробництва товарів: поділом праці, її продуктивністю, а отже, вартістю товарів. Це означає те, що грошову масу обмежують лише реальні потреби обігу.
Грошова (монетарна) маса — сукупність ГОТІВКОВИХ та безготівкових купівельних і платіжних засобів, що забезпечують обіг товарів і послуг у державі.
Вона охоплює гроші всіх форм. Головною ознакою будь-якої форми грошей є ліквідність — швидкість перетворення грошей у необхідні блага. Найліквіднішими є готівкові гроші (банкноти і монети). Менш ліквідні порівняно з ними — поточні банківські рахунки, далі — строкові чи ощадні банківські рахунки. Ще меншу ліквідність мають короткострокові сертифікати (1—6 місяців) малої вартості, їм поступаються короткострокові сертифікати великої вартості та довгострокові сертифікати (від 1 року і більше). Серед цих форм грошей найменш ліквідними є різні цінні папери (крім акцій, які не є грішми).
Щоб забезпечити формування найоптимальнішої структури грошової маси для здійснення грошових операцій застосовують агрегування (віднесення грошей до конкретного рівня ліквідності). Це здешевлює грошові операції, підвищує оперативність, вдосконалює всю систему грошового обігу, а також її регулювання і контроль.
У світовій практиці агрегування грошей не є уніфікованим, тому кожна країна здійснює його по-своєму. В Україні воно здійснюється за трьома рівнями: М1, М2, М3. Мета його полягає в наближенні структури грошової маси до ринкових вимог.
Агрегат монетарної маси І рівня (М1) включає найліквідніші форми — готівкові гроші та поточні рахунки.
Агрегат монетарної маси II рівня (М2) включає менш ліквідні форми — М1 і строкові ощадні банківські рахунки та сертифікати короткострокової (1—6 місяців) малої вартості.
Агрегат монетарної маси III рівня (М3) означає найменш ліквідні форми — М2 і сертифікати: короткострокові великої вартості і довгострокові (від 1 року і більше) та різні цінні папери, крім акцій.
Іноді використовують й агрегат Ь (наприклад у США), куди, крім грошей М3, включають векселі казначейства, банківські акцепти, облігації тощо. В Росії вся грошова маса охоплюється 4 агрегатами: Мо, Мр М2, М3. У деяких західних країнах грошову масу обчислюють, використовуючи лише 2 агрегати, у Франції — 10.
Модель Фішера. За нею збалансованість грошової і товарної маси досягається шляхом зміни цін. При цьому простежується обернено пропорційна залежність між загальним рівнем цін і вартістю грошової одиниці. Зміст моделі Фішера відображає така формула:
MV = PQ,
де М — кількість грошей в обігу; V — швидкість обігу грошей; Р — середня ціна товарів і послуг; Q — кількість проданих товарів. Вона означає, що кількість грошових одиниць агрегату монетарної маси І рівня (М1), необхідної для обслуговування товарного обігу, прямо пропорційна кількості товарів і послуг (Р) та їхнім цінам (Р) і обернено пропорційна швидкості обігу грошей (V).
» следующая страница »
1 ... 98 99 100 101 102 103104 105 106 107 108 ... 452