• економічне керівництво - стратегічне і тактичне планування, аналіз економічної діяльності організації, впровадження госпрозрахунку та забезпечення її рентабельної роботи;
• оперативне управління - складання та доведення до мікро- колективів та окремих виконавців оперативних планів, розташування виконавців по робочих місцях, їх інструктування, організація систематичного контролю за якістю виробничого процесу;
• управління персоналом - добір, розташування та розвиток трудових ресурсів організації.
Технологія,, або зв’язок між окремими видами робіт, може бути послідовною, взаємообумовленою, груповою або складною. Складна технологія характеризується тим, що всі роботи в межах організації, хоч і спрямовані на досягнення певного кінцевого результату, але звичайно слабко пов’язані одне з одним. Наприклад, коли всі учасники процесу окремо працюють на кого-небудь іншого, який створює кінцевий продукт.
Послідовна технологія передбачає, що роботи в організації випливають одна з одної, і ні одна не може початися раніше, ніж закінчиться попередня. Прикладом може служити знайомий всім конвейєр.
Взаємообумовлена технологія означає, що роботи взаємно обумовлюють одна одну, але при цьому не обов’язково в чіткій послідовності. Так, зйомка епізодів фільму зовсім не обов’язково відбувається в тій послідовності, в якій вони будуть змонтовані.
Нарешті, групова технологія полягає в тому, що роботи виконуються на одному стаціонарному об’єкті (наприклад, приміщення, яке будується) послідовно або паралельно в залежності від ситуації.
Зовнішнє середовище організації характеризується також ступенем диференціації та інтеграції виробничих і трудових процесів. Диференціація означає також розподіл робіт між окремими суб’єктами організації, щоб кожна з них отримала в ньому певний рівень закінченості в конкретному результаті, який має самостійну цінність. Але, оскільки ці результати самі по собі не є з точки зору організації закінченим цілим, на яке спрямована її діяльність, для його отримання диференціація повинна доповнюватись інтеграцією суб’єктів, тобто їх співробітництвом, необхідність якої обумовлена реальним взаємозв’язком окремих робіт, які сформувалися в процесі розподілу праці.
Зовнішнє середовище організації створюється її оточенням (діловим та фоновим). Ділове оточення створюють ті явища, процеси та інститути середовища, на які організація шляхом цілеспрямованих дій або договорів може здійснювати безпосередній вплив (наприклад, постачальники, споживачі, посередники). Таким чином, з елементами ділового оточення організація знаходиться в стані двобічної взаємодії.
До фонового оточення організація може тільки пристосовуватися, але цілеспрямовано впливати на нього вона не в змозі. Політика держави, кон’юнктура ринку і багато інших обставин більшості організацій непідвладні - їх доводиться приймати до уваги або підкорятися, «виходити» з-під їх впливу, або намагатися тими чи іншими способами нейтралізувати їх наслідки.
Зовнішнє оточення організації зазвичай характеризується динамізмом, тобто постійною зміною зовнішніх факторів, і в цілому буває нестійким. Ця обставина додає діяльності організації, особливо в перспективі, елемент невизначеності, рівень якої може бути досить різним.
У той же час невизначеність багато в чому залежить і від внутрішніх моментів, серед яких можна виділити профіль організації, стан морально-психологічного клімату та можливості керівництва. Легко уявити, наприклад, яка доля чекає під час шторму добрий корабель із згуртованим екіпажем, яким керує «старий морський вовк», і легке судно з розбещеною командою на чолі з
» следующая страница »
1 ... 29 30 31 32 33 3435 36 37 38 39 ... 310