Існують чотири основних типи конфліктів: внутрішньо-особисті- сний; міжособистісний; між особистістю і групою; міжгруповий.
Міжособистісна конфліктність має сталий, інерційний характер. Вона може бути також наслідком ділової конфліктності, коли принципові розбіжності на функціональній основі перетворюються у взаємну неприязнь, що може бути і результатом психологічної несумісності, тобто несумісності характерів, інтересів, поглядів, коли зіткнення між людьми відбуваються через найменший привід або навіть без будь-якої причини.
У колективах з високим рівнем духовної і моральної культури наявність виробничих проблем та завдань призводять до появи внутрішньоособистісних конфліктів, тобто люди на самоті із собою сумніваються в правильності своїх позицій і стоять перед необхідністю вибору альтернативних рішень.
Якщо внутрішньоособистісна конфліктність є результатом не слабкості характеру, а високої духовної культури особистості, то вона сприяє вирішенню ділових конфліктів і багато в чому попереджує міжособистісні зіткнення.
Конфлікт між особистістю і групою. Неформальні групи встановлюють свої норми поведінки, спілкування. Кожен член такої групи повинен їх дотримуватися. Порушення прийнятих норм група розуміє як негативне явище, виникає конфлікт між особистістю і групою. Інший поширений конфлікт - конфлікт між групою і керівником. Найбільш тяжкі конфлікти протікають при авторитарному стилі керівництва.
Міжгруповий конфлікт може виникнути між керівництвом і виконавцями, між працівниками різних підрозділів, між неформальними групами тощо. На жаль, частим прикладом міжгрупо- вого конфлікту служать розбіжності між вищим і нижчим рівнем управління, тобто лінійним і штатним персоналом. Це яскравий приклад дисфункціонального конфлікту.
Будь-який конфлікт має в своїй основі суперечності, зіткнення позицій, за якими стоїть відмінність інтересів, ціннісних або нормативних уявлень сторін. Чим більш значущі для людини цінності зачіпає конфлікт, тим менш імовірні поступки та компроміси. Чим більш емоційно втягнуті учасники конфлікту в ситуацію, тим гостріший конфлікт.
Причини конфліктів досить різні, з них виділяють основні.
1. Розподіл ресурсів. Навіть у найбільш великих і багатих організаціях ресурси завжди обмежені. Необхідність розподіляти їх неминуче призводить до конфліктів. Люди завжди хочуть отримувати не менше, а більше, і власні потреби завжди здаються більш обґрунтованими.
2. Взаємозалежність завдань. Можливість конфліктів існує всюди, де одна людина або група залежить від іншої у виконанні завдання. Наприклад, керівник виробничого підрозділу може пояснити низьку продуктивність праці своїх підлеглих нездатністю ремонтної служби швидко й якісно ремонтувати обладнання. Керівник ремонтної служби, в свою чергу, звинувачує відділ кадрів в тому, що не прийняті нові працівники, яких так потребують ремонтники.
3. Відмінності в цілях. Можливість цих конфліктів в організаціях зростає в міру збільшення організації, коли вона розбивається на спеціалізовані підрозділи. Наприклад, відділ маркетингу може наполягати на виробництві більш різноманітної продукції, виходячи із попиту (потреб ринку); при цьому виробничі підрозділи зацікавлені у збільшенні обсягу випуску продукції при мінімальних витратах, що забезпечується випуском простої однорідної продукції. Окремі працівники також, як відомо, переслідують власні цілі, що не збігаються з цілями інших.
4. Відмінності у способах досягнення цілей. У керівників і безпосередніх виконавців можуть бути різні погляди на шляхи та способи досягнення загальних цілей, тобто при відсутності суперечливих інтересів. Навіть, якщо всі хочуть підвищити продуктивність праці, зробити працю більш цікавою, але про шляхи, як цього досягти, люди можуть мати різні уявлення. Проблему можна вирішити по-різному, і кожний вважає, що його рішення найкраще.
» следующая страница »
1 ... 207 208 209 210 211 212213 214 215 216 217 ... 310