До інформаційного впливу належить використання на підприємстві актів, протоколів, доповідних записок, службових листів, заяв.
На відміну від організаційного впливу методи розпорядчого впливу відображають динаміку процесу управління і спрямованості на регулювання виробництва та усунення збоїв і перешкод, що виникають у роботі, їх здійснюють шляхом прийняття адміністративно-управлінських актів керівником, проведення спеціальних організаційних заходів. Розпорядчий вплив на підприємстві реалізується у формі наказів, розпоряджень, вказівок (письмово чи усно). Накази можуть віддаватися керівником підприємства як у письмовій, так і в усній формі. При цьому використовуються кадрові, виробничі накази, накази по заробітній платі, з приводу переводу на іншу роботу, прийняття на роботу та звільнення з роботи, накази про покарання та заохочення. Розпорядження віддаються як в усній, так і в письмовій формі начальниками підрозділів, служб, у деяких випадках - керівником. Вони мають на меті виконання наказів. Вказівки використовуються для виконання наказів і розпоряджень.
Дисциплінарні дії на підприємстві використовуються згідно з конкретними ситуаціями. Вони виливаються в зауваження, догани, звільнення тощо.
11.4. Соціальні методи управління
Під соціальними методами управління розуміють систему заходів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат колективу і його окремих працівників. Методи соціального управління спрямовані на гармонізацію соціальних відносин у колективі, задоволення соціальних потреб працівників, розвитку особистості, соціального захисту та ін.
До методів соціального управління належать соціальне прогнозування та соціальне планування.
Соціальне прогнозування використовується для створення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу в конкретному трудовому колективі. Параметри соціального прогнозу включають такі показники:
• вікові та статеві зміни в колективі;
• зміни загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня працівників;
• зміни в матеріальному забезпеченні та побутових умовах працівників;
• динаміку співвідношення фізичної та розумової праці й інше.
Соціальне нормування як метод управління полягає у наявності
таких соціальних норм, які встановлюють порядок поведінки окремих осіб і їхніх груп у колективі. Під нормою, звичайно, розуміють певний, визнаний обов’язковим, порядок, правило.
Соціальні норми відображають певного роду інтереси - суспільні, класові, колективні та групові. Головне і безпосереднє завдання цих норм - погодити всі види інтересів. Оскільки інтереси визначають спрямованість поведінки окремих людей і їхніх груп, то взаємне узгодження суспільних та особистих інтересів має вирішальне значення для функціонування механізму регулювання управлінських відносин.
Розрізняють норми права, норми моралі й авторитету громадської думки. Інакше кажучи, управлінські відносини регулюються трьома видами соціальних норм:
1) юридичними (правовими) нормами, які встановлюються або санкціонуються державою;
2) суспільними (не юридичними) нормами, які встановлюються громадськими організаціями й товариствами;
3) нормами моралі, які формуються у свідомості людей у процесі виховання і життєдіяльності.
Класифікація соціальних норм може бути здійснена й за іншими ознаками:
» следующая страница »
1 ... 258 259 260 261 262 263264 265 266 267 268 ... 374