До групи макроекономічних показників при оцінці інвестиційної привабливості можливе включення понад 40 показників. Відповідно до Системи національних рахунків, включені такі основні макроеко- номічні показники: дефіцит державного бюджету, обслуговування та погашення державного боргу, обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП), обсяг експорту та імпорту товарів і послуг.
До групи показників оцінки інвестиційного ринку відносяться такі показники:
• норма (рівень) інвестицій (обсяг інвестицій у відсотках до ВВП);
• загальний обсяг інвестицій у вартісному вираженні;
• рівень приватних інвестицій; рівень заощаджень населення;
• динаміка чистих інвестицій; співвідношення валових інвестицій та амортизаційних відрахувань;
• темпи зростання доходів та заощаджень населення;
• динаміка частки інвестицій в основний капітал; перевищення темпів зростання доходів над інвестиціями в економіку.
Ці показники ґрунтуються на певному досвіді та мають рекомендовані розміри, які відповідають національним особливостям кожної держави.
Для піднесення економіки необхідно підвищити частку інвестицій у ВВП як мінімум до 25-30%. Лише за таких умов можна створити можливості для функціонування розширеного відтворення. У країнах, що швидко розвиваються, частка інвестицій у ВВП сягає 40 %, як, наприклад, у Китаї, який з 1979 р. щорічно забезпечує в середньому 10 % приросту ВВП [13].
Обмеженість інвестиційних ресурсів і нестабільне фінансування капітальних вкладень негативно позначилися на розвитку та стабілізації господарства держави. Здійснення глибокої структурної перебудови української економіки вимагає істотного збільшення обсягу інвестицій, консолідації всіх джерел інвестування, активізації інвестиційної діяльності.
Найактуальнішими для України є проблеми обсягів ресурсів та структури інвестиційної діяльності. Саме завдяки їх успішному розв’язанню можливо не тільки досягти економічного успіху, а й закласти основу для формування позитивних довгострокових тенденцій розвитку національної економіки.
Для з’ясування умов інвестиційної активності потрібно скористатися теорією чистого нагромадження основного капіталу. Чисте нагромадження — це валові інвестиції, зменшені на суму амортизаційних відрахувань. Метод чистого нагромадження — ефективний засіб виявлення болючих точок інвестиційної політики. Він широко використовується в західних країнах. Так, щорічні звіти Президента США обов’язково містять показники співвідношення валових і чистих інвестицій. При цьому на частку амортизації в США припадає 65—70% валових інвестицій. Амортизаційні відрахування не скорочуються в абсолютних величинах навіть під час коливань циклів економіки. У період кризи частка чистих інвестицій скорочується до 15—25%. Таким чином, США постійно прагнуть уникати масового знецінення основного капіталу. Це дуже важливий застережений засіб, але якщо таке й відбувається, то це компенсується ростом цін на промислове устаткування.
Якщо валові інвестиції дорівнюють амортизаційним відрахуванням, то це означає відсутність економічного зростання, припинення оновлення виробничого потенціалу підприємств.
Серед світових лідерів за обсягами внутрішніх валових інвестицій — країни Південно-Східної Азії, стрімке економічне зростання яких стало результатом встановлення в цих країнах сприятливого інвестиційного клімату. «За рахунок цього фактору вдалося швидко пройти трансформаційний етап переходу від командно-адміністративної системи господарювання до ринкової також країнам-сателітам колишнього СРСР (Польщі, Чехії, Угорщині)» [10, с.11].
Існуюча в державі та серед підприємців тенденція щодо залучення великих обсягів іноземних інвестицій не є однозначно позитивною. На думку фахівців [39], іноземні інвестиції, навіть за умови їх ефективного використання, не повинні складати великої частки в загальному обсязі інвестицій. Світовий досвід свідчить, що обсяг прямих іноземних інвестицій не повинен перевищувати 6 % від ВВП.
» следующая страница »
1 ... 81 82 83 84 85 8687 88 89 90 91 ... 175