Тільки у 1993 році Джон Іванцевич, професор Хьюстонського університету (США) відзначив, що у 20-х роках все більша кількість фірм прагнула взяти до уваги наявність конфліктів між найманими службовцями й адміністрацією і треба було щось робити для їх вирішення. Потім були введені посади адміністраторів по персоналу, які носили назву секретаря по благополуччю, їх функції полягали у посередництві (посередник—будівельник містка) між адміністрацією і працівниками. Вони повинні були вести бесіду з робітниками на зрозумілій їм мові, а потім надавати рекомендації управляючим з приводу того, що треба робити, щоб досягти від робітників найкращих результатів.
До 60-х років функції цих служб зосереджувались, головним чином, на проблемах “синіх комірців”. Вони розглядались як структури, що роздають нагороди за двадцятип’ятирічне перебування на службі (нагорода за відданість фірмі) й координують підготовку щорічних пікніків.
Пітеру Друкеру належить твердження про направленість управління персоналом того часу як “синекомірцеве”. Він стверджував, що робота у цій галузі є частково роботою архівного клерка, роботою соціального службовця і частково роботою по боротьбі з вогнем, по заспокоєнню профспілок.
Подальший розвиток науки і практики менеджменту призвів до інтегрування особистості й організації, перетворення особистості із механічної цеглини у споруді адміністрації в активну клітину, яка сприяла виживанню організму адміністрації. В результаті цього з’явились талановиті менеджери.
Талановитий менеджер — це таке саме рідкісне, дивовижне і цінне для суспільства явище, як і талановитий конструктор, співак, художник. За статистикою лише один працівник із десяти може бути керівником, а один із ста—талановитим керівником.
Прикладів талановитихдій менеджерів чимало. У 70-ті роки під тиском конкурентів на межі банкрутства опинилась одна з найбільших автомобілебудівних компаній США — “Крайслер”. У 1980 році компанія зазнала збитків у розмірі
1,1 млрд дол. Наступного року акціонери запросили на посаду генерального менеджера відомого професіонала-управлінця Лі Якокку. Однак переговори не йшли. Лі Якокка, попри фантастичну платню, запропоновану йому, не погоджувався переходити до “Крайслера”. Розбіжності полягали у правах генерального менеджера щодо управління компанією. Врешті-решт на “Крайслері” погодилися з тим, що краще надати необмежені права менеджерові, котрий знає, як вивести компанію з кризи, аніж взагалі її втратити.
Під керівництвом Лі Якокки протягом трьох років “Крайслер” досяг найвищого рівня виробництва і якості автомобілів за всю історію свого існування, а з 1985 року почав відвойовувати додаткову частку американського і світового ринків.
Цей приклад наочно свідчить, яка важлива професія менеджера і що може зробити професіонал в управлінні фірмою, використовуючи знання науки і практики менеджменту.
На основі вищевикладеної еволюції системи управління організації можна зробити такі висновки:
1. Здійснилось інтегрування особистості й організації. Централізація управління поступово замінюється децентралізацією. З’явився підприємницький вогник, який був погашений пірамідальною організацією. Активізувались ті рівні управлінців, які раніше були тільки передавальною ланкою інформації зверху вниз і навпаки. Замість адміністратора-чиновника з’явились спеціалісти по управлінню — менеджери, дух підприємництва, рішучості, наполегливості, аналізу.
2. Створились при керівниках і знайшли подальший розвиток органи колективного керівництва, які допомагають подолати недоліки і обмеженості, властиві навіть дуже талановитій особистості. Посилення групового підходу в управлінні сприяє не тільки нівеліруванню недоліків особистості керівника, але й посилює почуття задоволеності від причетності у справах осіб, які залучаються у групу для порад, консультування, тобто активізують їх як особистостей.
» следующая страница »
1 ... 183 184 185 186 187 188189 190 191 192 193 ... 240