- застосування єдиної ставки оподаткування для всіх видів господарських операцій;
- перехід до глобального способу оподаткування;
- застосування спеціальних умов оподаткування прибутку, отриманого від деяких операцій особливого виду;
- скорочення пільг;
- зміна порядку нарахування і сплати податку.
Можна виділити кілька сильних і слабких сторін нового порядку оподаткування прибутку. Безумовно прогресивним є затвердження таких положень, які суттєво зменшують податковий тягар і розширюють стимулюючий вплив:
- включення до складу валових витрат сум витрат минулих періодів, які не були враховані; сум безнадійної заборгованості; сум сплаченого ПДВ за товари для підприємств, які не є платниками ПДВ; сум витрат на гарантійний ремонт та заміну товарів до 10% вартості реалізованих товарів, термін гарантії яких не минув; витрат на рекламу (без обмежень у відсотках, як це було раніше); витрат в зв'язку зі сплатою відсотків за боргами без обмежень за обліковою ставкою НБУ;
- надання платнику права вибору особливого порядку оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим контрактом;
- звільнення від оподаткування прибутку від реалізації в Україні дитячого харчування, який спрямовано на розширення виробництва цього продукту;
- пільгове (50% ставки) оподаткування прибутку від реалізації інноваційного продукту;
- надання права зменшення суми валового доходу у разі затримки оплати покупцем (згідно з порядком, охарактеризованим вище);
- визнання датою збільшення витрат не дату списання, а дату оплати чи оприбуткування товарів, робіт, послуг;
- зменшення суми податку на вартість торговельних патентів;
- віднесення сум простроченої кредиторської заборгованості на державних підприємствах до валових доходів, а не повне вилучення їх до бюджету, як це було раніше;
- надання права платникам самостійно проводити індексацію основних фондів у зв'язку з інфляцією.
Недоліками нового порядку оподаткування є:
- малий (на наш погляд) відсоток дозволених витрат на покращання основних фондів (5% на рік від їх балансової вартості). Цей відсоток був би достатнім, якби парк обладнання не був настільки застарілим. Сьогодні він потребує покращання майже у повному складі. А при таких нормах цей процес затягнеться на десятиріччя. Тут, звичайно, можна зауважити, що витрати на покращання основних фондів можна відносити не тільки на валові витрати підприємств — є й інші джерела. Але у наших підприємств вони надто обмежені. Стосовно ж податкових пільг чи податкового кредиту на такі потреби, то вони не передбачені. Крім того, балансова вартість уже не визначається як первинна, а значить, п'ятивідсотковий рівень через деякий час означатиме дуже малу суму. Тим паче, що нові основні фонди будуть вимагати покращення з плином часу, коли їхня балансова вартість, розрахована згідно з новим порядком (за мінусом амортизації) буде вже низькою. Тут хотілося б звернути увагу на те, що новий порядок розрахунку балансової вартості фактично призводить до збільшення терміну амортизації, незважаючи на досить високі норми відрахувань. Це знову ж означає суттєве дестимулювання процесу оновлення парку обладнання. Скорочення названого терміну могло б до-
сягатися при збереженні трактування балансової вартості основних фондів як первинної;
- не передбачено інвестиційного податкового кредиту, а також пільг на частину прибутку, що інвестується (реінвестується) у виробництво. Це свідчить про слабкість регулюючого механізму;
» следующая страница »
1 ... 27 28 29 30 31 3233 34 35 36 37 ... 69