Оподаткування підприємницької діяльності

заробітної плати і ціни;

•       є чинником, що регулює кількість ланок господар­ського управління, тобто ліквідує надлишкові лан­ки;

•       здатен стримувати кризу перевиробництва і спро­щує процес витіснення з ринку слабких виробни­ків, які є баластом економіки;

•       не дуже складний з огляду на нарахування, що спрощує роботу платників і зменшує потенційні витрати держави на стягнення;

•       має вмонтований механізм взаємної перевірки платниками податкових зобов'язань один одного, не допускає дискримінації платників і є нейтраль­ним щодо переміщення товарів, послуг, ресурсів;

•       дає можливість вилучати прибутки, які є результа­том розкручування інфляції, і цим дещо стримує невиправдане зростання цін.

Хоча неможливо не зазначити і ряд недоліків ПДВ:

•       за умови перевищення оптимального рівня ставок він діє як чинник, що стримує розвиток виробниц­тва, стимулює інфляцію, негативно впливає пере­дусім на високотехнологічні та науковомісткі ви­робництва, які створюють умови для економічного зростання за іншими напрямками;

•       в умовах недосконалого бухгалтерського обліку зберігає можливості ухилення від оподаткування;

•       хоча механізм його стягнення є не дуже складним, та все ж вимагає професійної підготовки персона­лу як податкової служби, так і підприємств, певної підготовки громадської думки;

•       більшим тягарем лягає на немаєтних споживачів, які не накопичують, а в основному споживають. Це свідчить про нерівномірність його розподілу за доходами, що є вадою практично всіх непрямих податків.

Але, проаналізувавши названі недоліки, можна дійти висновку, що переважна більшість з них є такими, що залежать від суб'єктивних дій, тобто рішень щодо побу­дови механізму стягнення податку, організації бухгалтер­ського обліку, тощо. Переваги ж ПДВ у більшості своїй є об'єктивною економічною дією, що підтверджує висновки про доцільність його збереження. Останнє не заперечує, а навпаки — передбачає необхідність коригування само­го механізму оподаткування.

Другим за значимістю непрямим податком в Україні є акцизний збір. Це податок на окремі товари, що вироб­ляються в Україні або ввозяться по імпорту. Перелік під­акцизних товарів та ставки акцизного збору затверджує Верховна Рада України. Перелік підакцизних товарів зі ставками акцизного збору визначено в:

-      ЗУ від 06.02.96 р. № 30/96-ВР "Про ставки акциз­ного збору та ввізного мита на тютюнові вироби" (зі змі­нами та доповненнями);

-      ЗУ від 07.05.96 р. № 178/96-ВР "Про ставки акцизно­го збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" (зі змінами та доповненнями);

-       Зу від 24.05.96 р. № 216/96-ВР "Про ставки акци­зного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби" (зі змінами та доповненнями);

-       ЗУ від 11.07.96 р. № 313/96-ВР "Про ставки акци­зного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" (зі змінами та доповненнями).

З 1 січня 2000 року значно зменшився перелік підак­цизних товарів, яких налічувалось більше тридцяти на­йменувань, у той час як формування бюджету від надхо­дження акцизного збору (за даними Державного комітету статистики України) забезпечується в основному за ра­хунок реалізації такої продукції, як тютюнові вироби, спирт, алкогольні напої та нафтопродукти. Тому скасу­вання акцизного збору на такі товари, як кава, шоколад, вироби зі шкіри, хутряні вироби, відео- та аудіоапарату- ру, телевізори, меблі та інші товари було цілком обґрун­товано.

Розрахунки з бюджетом по акцизному збору здійс­нюють суб'єкти підприємницької діяльності, що виробля­ють або імпортують підакцизні товари, а також громадя-

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 14 15 16 17 18 1920 21 22 23 24  ... 69