Оподаткування підприємницької діяльності

вання). Все це значно стимулює накопичення капіталу передусім підприємствами малого бізнесу.

Італійська система також передбачає використання кількох ставок: звичайної — 19% та ставок зі скидкою — 13,9% і 4%. Знижені ставки використовуються для опо­даткування продовольчих товарів, газет, журналів. В Іс­панії ПДВ стягується за ставкою 16% і також існують знижені ставки: 7% (для продовольчих товарів, культур­них і спортивних заходів, готельних і транспортних по­слуг) і 4% (для продуктів першої необхідності — хліб, молоко, яйця, зерно, фрукти, овочі, ліки, книги, газети, муніципальне житло).

У Греції більшість товарів та послуг оподатко­вується ПДВ за ставкою 18%. Аналогічно існують зни­жені ставки: 4% — на предмети культурного вжитку (газетно-журнальна продукція, театральні квітки) і 8%

—     на товари першої необхідності (продукти харчуван­ня, лікарські препарати, транспортні перевезення, го­тельні послуги).

У Китаї основною ставкою є 17%. Знижена ставка— 13% — застосовується також щодо товарів першої необ­хідності, сільськогосподарської продукції, комунальних послуг.

Як видно з цієї короткої характеристики, для назва­них країн при оподаткуванні доданої вартості порівняно з Україною притаманні такі основні відмінності:

-       нижчий рівень ставок, що забезпечує менший тиск на платників;

-      диференціація ставок та більш широке застосу­вання пільг, що робить більш дієвим регулюючий та стимулюючий механізми.

Зміни й нововведення, проведені в Україні в 1997 році, на наш погляд, не привели до подолання основних проблем, що існували. Передусім очікувалось суттєве зниження рівня оподаткування. Це можна зробити, вико­навши такі умови:

-       встановити крім нульової та основної ставки ще дві: підвищену (на предмети розкоші) і знижену (на про­дукти харчування та інші товари першої необхідності). Причому ставки слід розрахувати так, щоб втрати від знижених компенсувались підвищеними;

-       якщо ж вирішено не змінювати ставки, то, на наш погляд, з оподатковуваного обороту слід вилучити скла­дники, що не є доданою вартістю (амортизація, збори до соціальних та інших цільових фондів, акцизний збір, інші податки та збори, що, згідно із законодавством, включа­ються до собівартості продукції);

-      дозволити не тільки компенсацію дебетового са­льдо по ПДВ і його зарахування в платежі майбутніх пе­ріодів з ПДВ, а також його використання для заліку по інших податках (що чинним законодавством забороне­но). Це аргументовано тим, що, незважаючи на введення відповідних санкцій, повернення ПДВ з бюджету при йо­го сьогоднішньому стані буде дуже проблематичним;

-       потрібно все-таки поетапно знижувати основну ставку ПДВ до рівня, прийнятого в більшості країн Євро­пи;

-       щодо оподаткування фізичних осіб, які є платни­ками ПДВ, їм слід надати право вибору: платити ПДВ чи податок з доходів. Адже при відносно високих доходах сплата обох податків зводить їх нанівець, унеможливлює накопичення і відкидає стимули до подальшої праці. У підприємця — фізичної особи — залишається один вихід

—     приховування оборотів. У цьому випадку держава не отримує жодного з названих податків. Увівши ж запропо­нований механізм "легального ухилення" казна отримає хоч один із них.

Відміна ПДВ і заміна його іншим податком (напри­клад, як пропонувалося — податком з продажу), на наш погляд, є недоцільною. Адже він — одне з основних дже­рел доходів бюджету.

Роль ПДВ у доходах бюджету є доказом не тільки не­обхідності його збереження. Цей податок має ще цілий ряд переваг як потужний регулюючий механізм (за умови правильної його побудови):

•       з його використанням може регулюватися розмір

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 13 14 15 16 17 1819 20 21 22 23  ... 69