вання). Все це значно стимулює накопичення капіталу передусім підприємствами малого бізнесу.
Італійська система також передбачає використання кількох ставок: звичайної — 19% та ставок зі скидкою — 13,9% і 4%. Знижені ставки використовуються для оподаткування продовольчих товарів, газет, журналів. В Іспанії ПДВ стягується за ставкою 16% і також існують знижені ставки: 7% (для продовольчих товарів, культурних і спортивних заходів, готельних і транспортних послуг) і 4% (для продуктів першої необхідності — хліб, молоко, яйця, зерно, фрукти, овочі, ліки, книги, газети, муніципальне житло).
У Греції більшість товарів та послуг оподатковується ПДВ за ставкою 18%. Аналогічно існують знижені ставки: 4% — на предмети культурного вжитку (газетно-журнальна продукція, театральні квітки) і 8%
— на товари першої необхідності (продукти харчування, лікарські препарати, транспортні перевезення, готельні послуги).
У Китаї основною ставкою є 17%. Знижена ставка— 13% — застосовується також щодо товарів першої необхідності, сільськогосподарської продукції, комунальних послуг.
Як видно з цієї короткої характеристики, для названих країн при оподаткуванні доданої вартості порівняно з Україною притаманні такі основні відмінності:
- нижчий рівень ставок, що забезпечує менший тиск на платників;
- диференціація ставок та більш широке застосування пільг, що робить більш дієвим регулюючий та стимулюючий механізми.
Зміни й нововведення, проведені в Україні в 1997 році, на наш погляд, не привели до подолання основних проблем, що існували. Передусім очікувалось суттєве зниження рівня оподаткування. Це можна зробити, виконавши такі умови:
- встановити крім нульової та основної ставки ще дві: підвищену (на предмети розкоші) і знижену (на продукти харчування та інші товари першої необхідності). Причому ставки слід розрахувати так, щоб втрати від знижених компенсувались підвищеними;
- якщо ж вирішено не змінювати ставки, то, на наш погляд, з оподатковуваного обороту слід вилучити складники, що не є доданою вартістю (амортизація, збори до соціальних та інших цільових фондів, акцизний збір, інші податки та збори, що, згідно із законодавством, включаються до собівартості продукції);
- дозволити не тільки компенсацію дебетового сальдо по ПДВ і його зарахування в платежі майбутніх періодів з ПДВ, а також його використання для заліку по інших податках (що чинним законодавством заборонено). Це аргументовано тим, що, незважаючи на введення відповідних санкцій, повернення ПДВ з бюджету при його сьогоднішньому стані буде дуже проблематичним;
- потрібно все-таки поетапно знижувати основну ставку ПДВ до рівня, прийнятого в більшості країн Європи;
- щодо оподаткування фізичних осіб, які є платниками ПДВ, їм слід надати право вибору: платити ПДВ чи податок з доходів. Адже при відносно високих доходах сплата обох податків зводить їх нанівець, унеможливлює накопичення і відкидає стимули до подальшої праці. У підприємця — фізичної особи — залишається один вихід
— приховування оборотів. У цьому випадку держава не отримує жодного з названих податків. Увівши ж запропонований механізм "легального ухилення" казна отримає хоч один із них.
Відміна ПДВ і заміна його іншим податком (наприклад, як пропонувалося — податком з продажу), на наш погляд, є недоцільною. Адже він — одне з основних джерел доходів бюджету.
Роль ПДВ у доходах бюджету є доказом не тільки необхідності його збереження. Цей податок має ще цілий ряд переваг як потужний регулюючий механізм (за умови правильної його побудови):
• з його використанням може регулюватися розмір
» следующая страница »
1 ... 13 14 15 16 17 1819 20 21 22 23 ... 69