Міжнародні економічні відносини

Основним чинником, що відображає ефективну діяльність ТНК, є міжнародне виробництво товарів і послуг. Воно являє собою випуск продукції материнськими компаніями ТНК і їх зарубіжними філіали на базі інтернаціоналізації виробництва.

Майже всі найбільші ТНК за національною належністю відносять­ся до “тріади” — трьох економічних центрів: США, країн ЄС і Японії. У останні роки активно розвивають свою діяльність на світовому рин­ку ТНК нових індустріальних країн. Галузева структура ТНК досить широка. 60 % міжнародних компаній зайняті в сфері виробництва (пе­редусім вони спеціалізуються на електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості), 37 % - у сфері послуг і 3 % - у видобувній промисловості і сільському господарстві.

Чітко визначилася тенденція збільшення інвестицій у сфері послуг і технологічно інтенсивному виробництві. Одночасно знижується час­тку у видобувній промисловості, сільському господарстві і ресурсоєм- кому виробництві.

За даними американського журналу “Fortune”, на початку 2000-х років головну роль серед 500 найбільших ТНК світу відіграють чотири комплекси: електроніка, нафтопереробка, хімія і автомобілебудуван­ня. Характерною є регіонально-галузева спрямованість інвестицій ТНК. Як правило, вони роблять капіталовкладення в галузі обробної промисловості нових індустріальних і відносно розвинених і країн, що розвиваються. У цьому випадку йде конкурентна боротьба за інвес­тиції держав-одержувачів капіталу. Для найбідніших країн політика

інша - ТНК вважають доцільним здійснювати там капіталовкладення в добувну промисловість, але головним чином вони нарощують товар­ний експорт. У цьому випадку розгортається жорстка конкурентна бо­ротьба між ТНК за просування своїх товарів на місцеві ринки.

Шляхом активної участі в процесах міжнародного виробництва на базі традиційного міжнародного розподілу праці, ТНК створили влас­не внутрішньофірмове міжнародне виробництво на основі модернізо­ваного міжнародного розподілу праці, підключивши ряд ринків, які розвиваються з новою для них спеціалізацією. Саме цей внутрішньо- фірмовий варіант міжнародного виробництва став основним для су­часних корпорацій.

Організація внутрішньофірмового міжнародного виробництва дає ТНК ряд переваг. Вона дає можливість:

-   Використати пільги міжнародної спеціалізації виробництва ок­ремих країн;

-  Максимально використати податкові, інвестиційні й інші пільги, що надаються країнами для зарубіжних інвесторів. Т ак, наприклад, для заохочення вивозу приватного капіталу в країни, що розвиваються, урядирозвиненихкапіталістичнихдержав, зокрема США, Великобри­танія, Німеччина, Японія, широко практикують укладання з урядами молодих держав міждержавних угод про скасування подвійного опо­даткування. Метою угод є уникнути такого стану, коли одні і ті ж прибутки, отримані західними корпораціями за кордоном, оподат­ковуються двічі: спочатку в країні перебування капіталу, а потім в країні базування корпорацій. Крім того, адміністрація США активно веде пе­реговори з країнами, що розвиваються про укладання двосторонніх інвестиційних договорів. їх значення — гарантія режиму найбільшого сприяння, легка процедура врегулювання суперечок, забезпечення порядку виплати компенсацій за націоналізовану власність тощо. У 70 - 80-ті роки уряд США зробив ряд нових кроків з метою захисту амери­канських капіталовкладень за кордоном. У Законі про торгівлю (1974 р.) внесені положення, які позбавляють країни, що розвиваються мит­них преференцій (торгових пільг) у разі націоналізації американської власності без відповідної компенсації або якщо ці країни у разі виник­нення суперечок відмовляться визнати рішення, арбітражу винесені на користь американських фірм;

-  Маневрувати завантаженням виробничих потужностей, присто­совуючи свої виробничі програми відповідно до кон’юнктури світово­го ринку;

 

« Содержание


 ...  108  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я