У міру зміцнення економіки роль держави стала знижуватися, жорсткі адміністративні методи в керуванні стали замінюватися непрямими засобами ринкового регулювання.
У даний час експортоорієнтована модель розвитку, що дала настільки високі результати, багато в чому себе вже пережила. При існуючому зростанні зарплати і рівні кваліфікації товари цих країн стають неконкурентоспроможними на світовому ринку. Обсяги виробництва знижуються, відповідно знижуються прибутки, і виникає проблема —
чим оплачувати кредити. Тому НІК продовжують модернізацію і перехід на нові технології, наукомістке і нематеріальне виробництво. Це — виготовлення деталей для комп’ютерів, деталей для літаків з нових конструкційних матеріалів. У галузі невиробничої сфери раціонально розвивати туризм, фінансову діяльність, інформаційні технології.
Фінансово-економічна криза 1997—1998 рр. відкинула НІК АЗІЇ на декілька років назад. Криза мала три головні причини:
• вона була викликана незбалансованістю галузевої структури виробництва, відсутністю базових галузей;
• іноземні інвестиції протягом тривалого часу направлялися в ті галузі, у яких очікувався найвищий прибуток;
• темпи зростання економіки були занадто високими і призвели до дисбалансу в зовнішньоекономічних зв’язках, рівні розвитку різних сфер економіки, у фінансово-банківському секторі.
Міжнародна конкурентноздатність НІК Азії почала знижуватися через появу більш дешевої продукції з В’єтнаму і Китаю. Певну роль у територіальному розростанні кризи в регіоні відіграв «ефект зараження», що був викликаний схожістю їхніх господарських структур і взаємозалежністю більш, ніж 50 % взаємних експортних поставок. Загальні збитки від кризи оцінюються у 2 трлн. доларів.
Розглядаючи економічну модель «нових індустріальних країн» і особливості її успішного розвитку до останнього часу, переважно відзначають зовнішні та внутрішні причини, що зумовили цей успішний розвиток. Цілий ряд зазначених причин або факторів розвитку є спільним для усіх НІК.
1. Певна кількість НІК завдяки їхньому географічному розташуванню і особливому статусу опинилися у сфері політичних та економічних інтересів промислово розвинених країн. Так, сфера політичних інтересів США охоплювала Тайвань і Південну Корею як країни, що протистояли «комуністичному впливу» країн Східної Азії. Цим державам була надана значна економічна допомога та військова підтримка. Наприклад, Тайвань отримав допомогу розміром 1,5 млрд. дол. США. У період з 1950 по 1965 рр. допомога США становила 34 % сукупних інвестицій у Тайвані, зокрема 74 % — в інфраструктуру, 59 % — у сільське господарство, 13 % — у промисловість. Це значною мірою дало стартовий поштовх для розвитку країни.
Сферою особливих інтересів Японії і японських ТНК були деякі країни Південної Азії, які створювали тут свої численні філії, спираю- 68
чись на дешеву, працелюбну та дисципліновану робочу силу зі схожим на японський менталітетом та близьке розташування країн регіону.
На американському континенті в сфері економічних інтересів опинилась Мексика і весь латиноамериканський регіон, що є потужним ринком збуту продукції американських ТНК та сферою вкладення їхніх інвестицій.
2. Структурна перебудова, що відбувалася в 60—ті роки в промислово-розвинутих країнах, сприяла підвищенню потоків в економіці нових індустріальних країн. Серед промислово розвинутих країн найбільшим інвестором підприємницького капіталу в НІК є США. Обсяг їх прямих інвестицій становить 10 % від загального обсягу таких інвестицій за кордоном. На другому місці за обсягом прямих інвестицій у «нові індустріальні країни» знаходиться Японія, на третьому — Німеччина, потім — Франція і Китай.
» следующая страница »
1 ... 32 33 34 35 36 3738 39 40 41 42 ... 215