Значення, функції, види та методи контролю
Контроль у менеджменті розглядається в трьох аспектах: контроль як діяльність апарату управління, як одна з його загальних функцій; контроль як принцип управління; контроль як завершальний процес процедури прийняття управлінських рішень. У даному випадку контроль характеризується як заключний етап розробки і реалізації рішення [12].
Необхідність контролю за реалізацією прийнятих рішень очевидна. Господарська практика свідчить, що нерідко і якісно розроблені рішення виявляються невиконаними через відсутність добре налагодженої системи контролю. Керівник змушений реагувати на ситуацію після одержання тривожного сигналу, коли доля рішення вже знаходиться в критичній точці. Проблема може оцінюватися за критеріями, що не відбиває дійсний стан справ. (Наприклад, у будівництві як критерій використовується показник — освоєння засобів замість кількості та якості виконаної роботи). Причинами відхилень у реалізації рішень можуть бути безвідповідальне відношення виконавців, поява нових обставин, що неможливо було врахувати на стадії розробки рішення, але необхідно на завершальному етапі його реалізації.
Правильно організований контроль орієнтує колектив на якісну роботу, мотивує працю, дозволяє виявити резерви, поліпшити діючу систему прийняття рішень, сприяє підвищенню ефективності керування та діяльності підприємства в цілому.
Процес контролю — це діяльність суб’єктів контролю, спрямована на виконання прийнятих рішень шляхом реалізації визначених задач, принципів, методів, застосування технічних засобів і технології контролю.
Процес контролю характеризують три складові: змістовна (що виконується в процесі контролю), організаційна (ким і в якій послідовності здійснюється), технологічна (як здійснюється).
Ціль контролю — забезпечення єдності рішення та виконання, попередження можливих помилок і недоробок, своєчасне виявлення відхилень від заданої програми, поставлених задач і встановлених термінів.
Зміст контролю виявляється у виконуваних ним функціях: діагностики стану справ, орієнтування, стимулювання, коригування дій, поширення передового досвіду, здійснення авторського нагляду, а також педагогічної та правоохоронної.
Діагностична функція контролю полягає у виявленні фактичного стану справ по виконанні прийнятого рішення; орієнтуюча спрямована на вказівку орієнтирів, тобто тих проблем, які в даний момент заслуговують на найбільшу увагу; стимулююча функція контролю виявляється у виявленні та залученні в роботу всіх невикористаних резервів, особливо людського фактора.
Керівникам потрібно враховувати той факт, що значні санкції за недоробки в роботі не призводять до покращання її виконання. Часто це спонукає до більш витончених форм приховання недоліків. Контроль важливо націлювати на виявлення не тільки недоліків, а й резервів, на спонукання працівників вишукувати потенційні можливості.
Коригувальна функція контролю полягає в уточненні самого рішення, якщо обставини змінились. Зробити це слід відразу, не відкладаючи в часі. Керівник повинний усвідомлювати, що фактичне становище є результат перевірки прийнятих ним рішень. З’являється парадоксальна ситуація: керівник вважає, що перевіряє працівника, а останній уже перевірив своєю роботою керівника. Яка повинна бути тактика керівника в даній ситуації? Необхідно ознайомитися з результатами контролю, зіставити їх з вихідним рішенням, внести корективи, допомогти підлеглим перебудувати роботу.
Такий підхід, можливо, зачіпає честолюбство керівника, проте корисний для рішення проблеми. Керівник повинний вибрати, що йому дорожче: доля прийнятого рішення або ілюзорне задоволення честолюбних амбіцій (часто такий вибір, на жаль, буває не на користь справи).
» следующая страница »
1 ... 84 85 86 87 88 8990 91 92 93 94 ... 112