Методи прийняття управлінських рішень

Для доведення задач до виконавця застосовуються різні форми і методи: наради і збори, бесіди, інструктажі, показ зразків виконан­

ня, вивчення документів та інше. На зборах і нарадах з доповіддю зазвичай виступає той керівник, що прийняв рішення, але це не завжди доцільно. Авторитет керівника, від імені якого оголошене рішення, створює своєрідний психологічний бар’єр для вільного обговорення шляхів виконання рішення. Доцільно з повідомлен­ням виступити людині, до якої виконавці ставляться з достатньою повагою як до фахівця, хоча вона не є ні їхнім начальником, ні ав­тором рішення. Авторові рішення краще не включатися в дискусію, які б форми вона не мала. Чим гостріше проходить дискусія, тим краще виявляються сумніви підлеглих, «підводні камені», які авто­рові важко було передбачати. Матеріали обговорення ретельно аналізуються, іноді проводять бесіду з деякими опонентами, що виступали. Після заслуховування всього спектра думок бажано вис­тупити керівникові з викладом програми дій з огляду на результати обговорення, що відбулося. При цьому варто акцентувати увага на зауваженнях, що були враховані.

Ціль бесіди — уточнити думку виконавця з приводу майбутньої роботи, зрозуміти причини його заперечень і сумнівів, відповісти на всі питання, перевірити глибину розуміння поставленої задачі й способів її рішення. Попередньо необхідно встановити психо­логічний контакт із підлеглим, створити умови для вільного, розку­того висловлення ним своїх думок. Встановленню контакту сприя­ють: доброзичлива реакція керівника на сумніви підлеглого, вира­ження йому повної довіри, відмова від докорів щодо нерозуміння задачі або небажання її виконати, зосередження уваги винятково на діловій стороні.

Інструктаж проводиться напередодні практичних робіт. Керів­ник заздалегідь продумує процес виконання робіт за підлеглого. У період інструктажу він може запропонувати переказати або письмово викласти, у якій послідовності й яким чином працівник має намір виконувати поставлену задачу. Часто недоліки вико­нання робіт пов’язані з недооцінкою інструктажу. Погане як йо­го ігнорування, так і занадто детальне роз’яснення. Останнє на­віть небезпечніше, тому що виконавець плутається у вимогах до нього.

Загальне правило при інструктажі: повідомляти найнеобхідніше, без чого не можна почати роботу. Іншу інформацію потрібно пові­домляти в міру наближення термінів виконання відповідних видів робіт шляхом проведення додаткового інструктажу.

Показ зразків виконання як метод доведення задачі використо­вується, коли словесні пояснення недостатньо ефективні. Форми реалізації даного методу різні:

—спостереження за роботою досвідченої людини;

—кінофільм, ділові ігри, відеозапис гри;

—тренування та вправи по виконанню робіт.

Вивчення документів відноситься до числа основних методів до­ведення задачі. Він не такий простий, як здається. Точність сприй­няття та передачі змісту по документу залежить від численних фак­торів: як він складений, у якому контексті пред’являється, яке са­мопочуття працівника і т. ін.

Розрізняють афферентний і еффекторний образ майбутньої діяльності. Перший — означає створення у виконавця образу май­бутньої роботи, отриманого у результаті зазначених вище методів доведення завдання. Эффекторний — це оперативний образ, тобто власний план дій.

За твердженням психологів, працівники зі слабкою нервовою системою віддають перевагу складанню докладного індивідуального плану. Люди із сильною нервовою системою схильні до менш док­ладних планів. Як більш упевнені в собі, вони думають швидко орієнтуватися в непередбачених обставинах. Іншими словами, еф- фекторні оперативні образи, з якими вони приступають до роботи, у них різні.

До еффекторних образів, з якими виконавці приступають до ро­боти, пред’являються вимоги повноти, точності, глибини, їх врівноваженості.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 82 83 84 85 86 8788 89 90 91 92  ... 112