Г ромадськість складається із гетерогенних груп (наприклад, засоби інформації, партії, центри, спілки і об’єднання, громадянські ініціативи та безпосередньо громадяни). Їх інтерес відносно підприємств полягає в тому, щоб вони могли сприяти груповим цілям, або, щонайменше, не перешкоджати їм. Щоб мати про це своєчасну інформацію, вона повинна знати все і точно про дійсний стан підприємства.
Учасники діяльності підприємства та їх інтереси не можуть бути чітко визначені: особа може одночасно належати до кількох груп (наприклад постачальник як кредитор; співробітник, копорант як кредитор) тому, що вона переслідує різні інтереси. Однак, частіше всього, існує загальна зацікавленість в збереженні підприємства і одержанні доходів, що постійно полегшує рівновагу інтересів серед учасників.
Основи управління підприємством
По суті, управління підприємством (менеджмент) полягає у впливі однієї особи або групи осіб (менеджерів) на інші особи (ті, якими управляють) для спонукання дій, що забезпечують досягнення цілей (6). Управління підприємством включає в себе три аспекти: інституціональний ("Хто" управляє "ким"?), функціональний ("як" здійснюється управління і "як" воно впливає на підлеглих?) та інструментальний ("чим" здійснюється управління?).
Рисунок 2.2. Піраміда управління
Розрізняють три рівні управління (див. рисунок 2.2): вищий (1), середній (2) та нижчий (3). Менеджери низової ланки (майстри, начальники змін, зав. відділами тощо) знаходяться безпосередньо над робітниками та іншими працівниками. Вони в основному здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань, часто безпосередньо відповідають за використання виділених їм ресурсів (сировини, обладнання). Молодші начальники приймають оперативні та короткострокові рішення, наприклад, рішення стосовно робочих місць, усунення перешкод та переговори з підтримуючими службами. Їх робота характеризується частими перервами, переходами від однієї роботи до іншої. Прийняті ними рішення реалізуються впродовж коротких інтервалів часу. Десь біля половини свого робочого часу майстри витрачають на спілкування, головним чином, із своїми підлеглими, частково - з іншими майстрами і зовсім мало - з начальством. Робота молодших керівників координується і контролюється керівниками середньої ланки. Менеджери середнього рівня управління приймають рішення в галузі функціонування, відомчі та тактичні (директори). Менеджери вищого рівня управління приймають стратегічні, довготермінові та загальні рішення (правління, рада директорів).
Чим вище ієрархічний рівень, тим більше зростає об'єм та комплексність функцій, що виконуються, підвищується рівень відповідальності, частка стратегічних рішень і, таким чином, вплив на події на підприємстві і можливість доступу до інформації. Одночасно зростають вимоги до кваліфікації, а також і особиста свобода діяльності менеджерів. Чим нижче ієрархічний рівень, тим більше зростає простота та безперервність робіт, що виконуються, частка оперативних видів діяльності і частота перевірок.
Філософія та політика підприємства
Важливим завданням управління підприємством є визначення політики та філософії діяльності підприємства (6). "Зверхні принципи діяльності" (філософія підприємництва) включають такі головні вимоги відносно відношення менеджерів до учасників підприємницької діяльності, зокрема, їх готовність нести відповідальність за працівників підприємства та вкладників капіталу; оточуючого середовища, зокрема, відповідальність за відношення до громадськості та екологічного середовища; соціально-технологічних змін; підприємницького ризику, зокрема, їх готовність або неготовність до ризику.
Розрізняють структурну політику (підприємства) та політику процесу (6). До структурної відносять політику: створення перспективного та дієспроможного підприємства; правової форми; політику, що визначає відношення власника до підприємства; коопераційну політику, що займається співробітництвом різних підприємств; політику концентрації та розукрупнення; політику ліквідації.
» следующая страница »
1 ... 34 35 36 37 38 3940 41 42 43 44 ... 256