Менеджмент підприємства

А як бути з тими власниками акцій, які б хотіли розлучитися з даним АТ? У них є лише один вихід - передати акції іншим власни­кам. При цьому не має значення яке АТ - відкрите чи закрите. Це принципово відрізняє ТОВ від АТ.

Пай в ТОВ, на відміну від акції, має властивість зворотності, тобто може бути відізваний учасником у випадку його виходу з під­приємства. В ТОВ передбачена процедура виділення частки учасни­ка із вартості майна підприємства.

Приклад. Припустимо ТОВ опинилося в смузі фінансових невдач. Один із учасників відчув це і, намагаючись врятувати свій пай, пише заяву про вихід з вимогою виплатити йому його частку в вартості майна підприємства. Товариство, хоча і випробовує фінансові труд­нощі, повинно задовольнити ці вимоги. По-іншому проблема вирі­шується в закритому АТ. Акціонер не має права написати заяву з вимогою до підприємства сплатити йому вартість його акцій. Він може лише звернутися з проханням дати згоду на переуступку цих акцій іншому власнику в порядку, передбаченому статутом. Акції можуть переходити із рук в руки, але реально діючий капітал при цьому залишається недоторканим.

Тому АТ більш стійка, у порівнянні з ТОВ та іншими господар­чими товариствами, форма підприємства з практично необмеженою життєстійкістю.

Модель менеджменту підприємства

Повсякденні процеси в діяльності підприємства можна класифі­кувати по об’єкту занять за день на підсфери маркетингового, фінан­сового, кадрового, матеріального господарства і господарства машин­ного парку. У кожній з цих підсфер розрізняють процеси зайнятості, виробництва, транспортування, зберігання і збуту. Усі ці процеси здійснюються ведучою ланкою підприємства - менеджментом. Під- функції менеджменту можна поділити на: інновацію, постановку ме­ти, планування, прийняття рішень, розпорядження, мотивацію, орга­нізацію, координування, розв'язання конфліктів і відповідальність, а також функції інформування (комунікація). На вертикальній площи­ні моделі менеджменту підприємства (див. рис.2.1) зображені функ­ції менеджменту по Борману, Воротіній та Федерману (зверху) і по Кіллену (знизу).

Рисунок 2.1. Модель менеджменту підприємства

Учасники діяльності підприємства

В діяльності підприємства приймають участь особи (групи осіб), яких можна розглядати як потенціал для досягнення мети або задоволення потреб. Особи або групи осіб приймають участь в союзі до тих пір, доки сукупність одержаних переваг буде сприйматися більшою, ніж внески в підприємство. Внутрішні і зовнішні основні учасники включають в себе власників капіталу, менеджерів підпри­ємства, вкладників капіталу, постачальників, клієнтів (споживачів результатів робіт), державу, колектив підприємства, громадськість (засоби інформації, партії, спілки, об'єднання тощо).

Власники капіталу - власники підприємства (окремі акціонери та інші підприємства, корпоранти). Вони, з одного боку, зацікавлені в збереженні та збільшенні свого капіталу, вкладеного в підприємст­во, з іншого боку - в поточних зняттях з рахунку (розподілі дивіден­дів). Передумовою для обох сподівань є одержання підприємством прибутку. Поскільки він залежить від доходів і витрат, власники за­цікавлені у високих доходах і низьких витратах. Що стосується ви­користання прибутку (збереження і розподіл дивідендів) існують рі­зні уявлення, що залежать від індивідуальних споживчих бажань. Крім того, у власників існує право на участь в формуванні намірів та їх здійснення, вони це виконують або самостійно (підприємство вла­сників), або делегують своє право найманим менеджерам.

Менеджерами можна вважати осіб, які наділені значними об'ємами робіт, з якими вони можуть впоратися тільки за допомогою інших людей. Менеджери підприємства, як самостійна група, заціка­влені в задоволенні інтересів дольових учасників, яких вони викори­стовують. На великих підприємствах, крім того існує, в значній мірі, відповідальність найманих робітників в контрольній раді, яка найня­ла менеджерів. Професійним завданням менеджера підприємства є слугування клієнтам, співробітникам, вкладникам грошей і суспільс­тву, приведення в рівновагу інтересів, що суперечать одне одному. Це означає, що менеджер повинен: забезпечити сумлінне (чесне) су­перництво між підприємствами, яке веде до максимального знижен­ня ціни, підвищення якості та різноманітність виробів; намагатися впроваджувати нові ідеї і технологічний прогрес в конкурентоздатні вироби і послуги; забезпечувати робочі місця, підвищувати реальні доходи і сприяти гуманізації праці; забезпечувати вищі доходи на вкладені капітали, ніж процент від доходів в державні позички. Цей, більш високий дохід необхідний тому, що повинна існувати винаго­рода за більший ризик. Крім того, менеджер повинен бути опікуном вкладника капіталу; забезпечувати життєстійке зовнішнє середови­ще для майбутніх поколінь, використовувати надані йому засоби на благо суспільства. Він повинен засвоювати нові методи наукового управління підприємством і поставити свої знання і досвід на слугу­вання суспільству. Для ефективного служіння клієнтам, співробітни­кам, вкладникам капіталу і суспільству, менеджер повинен розуміти тенденції розвитку економіки в цілому, її ефективності, орієнтувати­ся в ролі свого підприємства в динамічному зовнішньому середови­щі. Він повинен усвідомлювати особливості функціонування різних організаційно-правових форм підприємництва, добре володіти мето­дами управління фінансами, персоналом, виробництвом, маркетин­гом, економічним механізмом та стратегією розвитку підприємства. Поряд з цими виробничими інтересами, менеджери підприємства можуть переслідувати і власні інтереси (наприклад, збереження під­приємства, незалежність, влада, визнання, кар’єра).

 

« Содержание


 ...  35  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я