a) б)
Рисунок 4.11. Прямі й зворотні зв’язки при стилях 9.9(а) і 9 + 9(6)
Оскільки керівник-патерналіст думає про підлеглих і за підлеглих, навряд чи у них зможуть бути відпрацьовані здібності до творчості і нововведень. Вони не вірять в те, що зможуть зробити щось раціональне. Залежність, укорінена в підлеглому, пригнічує творчі задатки.
При відповідному використанні, патерналізм може створити організацію з високою стабільністю і мінімальною плинністю кадрів. Члени організації мають тенденцію охоче підкорятися вимогам, що стоять перед ними. Нагородою за підкорення є економічні гарантії - добра заробітна плата, пільги, можливості для відпочинку, добре ставлення керівника тощо. Хоча ці блага не мають безпосереднього зв’язку з продуктивністю або випуском продукції, вони сприяють підвищенню почуття добробуту.
Однак там, де патерналізм впроваджувався екстенсивно, мали місце досить значні струси і спади. Це пов’язано з тим, що патерна- лістське керівництво не заохочує, а за необхідності і відкидає погляди й здібності людей, формує у них почуття розчарування, протидії і відчуження. Маскування переповнюючого душу обурення створює видимість покори і відданості. За таких умов навіть невеликий подразник може призвести до вибуху злобної реакції.
Стиль патерналістського керівництва визначають такі слова і вирази: великодушний диктатор; постійно дає поради; виконує зобов’язання; очікує сліпої лояльності; батьку (матері) краще знати; поблажливо ставить вимоги; ревно відстоює прерогативи; керує, виявляючи натхнений ентузіазм; керує натовпом; примушує почуватися винними всіх, хто з ним не згодний; мученик; мораліст; заступник; вимоглива людина; полюбляє повчати; прибічник розпоряджень; са- мовпевнений; відстоює «доброчесності»; сприймає конфіденціально викладену незгоду, але не терпить публічних заперечень.
Опортунізм
Цей підхід має місце тоді, коли керівник використовує всі стилі, зображені на рис. 4.10, не базуючись на принципах. Кожний його вчинок здійснюється з «тактичних» причин і є засобом для досягнення особистого успіху.
Позитивною мотивацією опортуніста є його бажання бути винятковим, першим, тобто людиною, яка хоче бути зверху тому, що ті, хто зверху, знаходяться в центрі уваги. Це положення, яке забезпечує увагу і пошану. Опортуніст намагається уникнути будь-яких дій, які можуть залишитися непомітними, щоб не бути людиною в натовпі або не втратити першості і стати другим. Мотивація зовсім відрізняється від панування, влади і контролю, характерних для стилю 9.1, або мотивації популярності і причетності до організації, характерної для стилю 5.5. Водночас відсутня мотивація сприяння, що спостерігається в стилі 9.9, оскільки мета полягає не в зміні або вдосконаленні, а в тому, щоб бути першим.
Більшість опортуністів, намагаючись догодити всім і кожному, можуть бути передбачені в своїх діях, тому що вони завжди мають на меті егоїстичні інтереси. Наприклад, якщо людина, з якою опортуніст має справу, належить до більш високого рангу, більш заможна або користується більшою повагою в суспільстві, то він їй низько вклоняється, підлещується, намагається здобути її прихильність. Причина в тому, що люди високого рангу можуть допомогти в просуванні нагору більше, ніж будь-хто інший. З рівними за рангом колегами опортуніст поводиться як з банківським рахунком: роблячи внесок тепер, пізніше можна зняти гроші з рахунку, одержавши при цьому прибуток. З рівними собі опортуніст може поводитися і по- іншому, наприклад, виявляючи їх слабкі місця. Це робиться непомітно, і опортуніст дбає про те, щоб інші не здогадувались, що саме він про них знає. Такі відомості можна використати для зміцнення свого положення в майбутньому.
» следующая страница »
1 ... 124 125 126 127 128 129130 131 132 133 134 ... 256