На передньому плані теоретичних розробок і тенденцій, що мають велику практичну значимість, у даний час виявилися ті напрямки, що у найбільшій мірі відбивають умови функціонування, що змінилися, організацій. Це викликано й орієнтацією на новітні технології, проблемою ризикових інвестицій, способами високопродуктивного ведення господарства, прогнозуванням споживчого попиту і поводження конкурентів, домінантою стратегічного підходу в управлінні. Серед основних напрямків теоретичних узагальнень і розробок можна назвати такі.
Насамперед — реінжиніринг, тобто перебудова на сучасній інформаційній і технологічній основі організації виробництва і управління. Це — і теорія, і методи комплексного оздоровлення корпорацій, управлінського ренесансу з охопленням і реконструкцією усіх без винятку елементів, включаючи систему людських мотивацій і стимулів. Це — перебудова з ясно поставленими цілями і засобами. У рамках цього напрямку розглядаються і нові імпульси підвищення ефективності, зв’язані зі скороченням розмірів і оптимізацією суб’єктів, що господарюють, і потенціал матричних структур, що органічно поєднують лінійне і програмне керівництво, і можливості діяльності комплексних цільових команд, і багато чого іншого. Управлінський механізм є надбудовою для оволодіння ринком: аналіз його ємності, організація збуту товарів, способи стимулювання продажу, забезпечення конкурентноздатності товарів і послуг.
Наступне — концепція внутрішніх ринків корпорацій (чи організаційних ринків). У даному випадку мова йде про перенесення закономірностей і принципів ринкового господарства у внутрішню діяльність корпорацій. Такі революційні перетворення повинні охопити всі підрозділи — лінійні, функціональні, маркетингові і навіть апарат вищих керівників. Вони стають автономними ланками, що купують і продають товари і послуги усередині та зовні й поєднуються єдиними інформаційними мережами, фінансовими системами і підприємницькою культурою. Завдяки випрямленню операцій організаційні ринки різко скорочують багато видів витрат, увага фокусується на обґрунтуванні переходу від ієрархічних до горизонтальних структур, на пошуку вигідних співвідношень між великими і малими операціями.
Відповідно до цієї концепції підрозділи, що мають економічну волю усередині підприємств, швидше можуть забезпечити зміни у виробництві товарів, наданні послуг, у всій системі відносин зі споживачами. На цій основі і з використанням інформаційних технологій формуються “Мережні організації” з розподіленими автономними ланками, так звані віртуальні корпорації. З’являється принципово новий об’єкт управління, що вимагає дуже тонкого відношення до себе.
Це стосується і розроблювальної концепції “демократичної корпорації”, що передбачає глибоку децентралізацію управління з розширенням демократичних форм і методів функціонування підрозділів і керівників.
Теорія альянсів (асоціативних форм організації і управління). Інтеграційні процеси в керуванні, орієнтовані на більш ефективне використання усіх видів ресурсів (і в першу чергу науково-технічних, інвестиційних і фінансових), приводять до появи різноманітних форм горизонтального об’єднання організацій. Утворюються плоскі ієрархії навколо корінних процесів зі специфічними цілями в кожнім з них. Це не тільки так звані горизонтальні корпорації, але і стратегічні союзи, різні модифікації конгломератів, консорціумів, холдингів, господарських асоціацій і груп.
Нова корпоративна модель передбачає розширення кооперування серед конкурентів, постачальників і споживачів і тим самим змінює уявлення про границі організації. Професійні знання й уміння кожного партнера дозволяють створювати “кращу в усьому” організацію, у якій будь-яка функція і процес реалізуються на світовому рівні. Компанії з’єднуються разом для того, щоб використовувати специфічні ринкові можливості, що для окремо узятих організацій не існують.
» следующая страница »
1 ... 59 60 61 62 63 6465 66 67 68 69 ... 445