«Локальним» нормативним актом може бути прийнятий внутрішній регламент компанії, що узагальнює принципи її адміністративного механізму. Внутрішній регламент та інші локальні акти визначають також механізм управління дочірніми фірмами. У регламенті може визначатися статус групи службовців компанії, що мають право підпису щодо повноважень з управління дочірніми фірмами, які належать материнській компанії, на підставі відповідних договорів. У ньому відображено порядок прийняття рішень щодо дочірніх компаній, механізм їх реалізації, відповідальність конкретних посадових осіб різних рівнів. Положення головного регламенту можуть бути продубльовані у статутах, регламентах та локальних нормативних актах дочірніх фірм. Це створює загальний адміністративно-правовий простір компанії. Виконавчий орган дочірнього товариства підпорядковується безпосередньо органам холдингового об’єднання в питаннях, визначених внутрішнім регламентом фірми. У такий спосіб розмежовуються компетенції між материнським та дочірніми підприємствами.
Важливий структурний елемент холдингового підприємства— об’єднання дочірніх структур, які групуються за галузевою, технологічною або територіальною ознаками. З організаційного погляду галузевий підрозділ може очолювати дочірня фірма — субхолдинг або виробнича компанія, яка є водночас галузевим центром прибутку. Залежно від ступеня децентралізації управління керівниками галузі в межах усього господарського об’єднання є або директори найбільших дочірніх фірм, або менеджери вищої ланки центрального апарату холдингової компанії. В останньому випадку керівнику галузі підпорядковані всі дочірні фірми цього профілю.
Управління та «проходження» команд у сучасній корпорації здійснюються за двома лініями: лінією керівників дочірніх фірм («галузевих» підрозділів) та лінією керівників функціональних (штабних) служб.
До штабних служб належать фінансовий, маркетинговий, кадровий, виробничий та інші відділи материнської і дочірніх компаній. У результаті утворюється «мережева» система управління. Для уникнення конфлікту рішень важливо визначити, яка команда має пріоритет — чи за лінією галузі, чи за лінією функціональної служби.
Керівники функціональних служб дочірнього підприємства також можуть бути у подвійному підпорядкуванні — за лінією галузі та за лінією вищого функціонального органу управління материнської компанії. Галузева служба — в особі виконавчого директора дочірньої фірми — зазвичай має пріоритет, тобто його вказівки обов’язкові для керівників функціональних відділів.
Відповідальність за діяльність дочірньої фірми покладено на генерального директора. У результаті це дає змогу чіткіше визначити сферу відповідальності різних рівнів управління та механізм прийняття рішень у разі конфлікту команд.
Організаційна структура фірми має бути спрямована на встановлення чітких взаємозв’язків між окремими підрозділами фірми, розподіл між ними прав та відповідальності. У ній реалізуються різні вимоги до вдосконалення системи управління, що знаходять своє відображення у тих чи інших принципах управління.
» следующая страница »
1 ... 74 75 76 77 78 7980 81 82 83 84 ... 118