Кругообіг грошей, як капіталу, показано через загальну формулу капіталу: Г - Т - Г', де Г' = Г + ДГ (ДГ - приріст грошей).
У першому томі “Капіталу” Маркс виділяє такі економічні категорії, як робоча сила, додаткова вартість, норма і маса додаткової вартості. У розділі 6 - “Заробітна плата” розглядаються проблеми суті і основних форм заробітної плати. Завершується том розділом 7 - “Процес нагромадження капіталу”.
У другому томі “Капіталу” К. Маркс розкриває процеси кругообігу і обігу капіталу, виділяє основні його складові частини - основний і оборотний капітал.
Досліджуючи загальний і реальний обороти капіталу, К. Маркс сформулював висновок про причину циклічності економічного розвитку - масове оновлення основного капіталу. Проаналізував проблему, “відтворення і обігу всього суспільного капіталу”, виявив умови повної реалізації виробленого суспільного продукту, показав схеми простого і розширеного відтворення суспільного виробництва.
У третьому томі “Капіталу” предметом дослідження є процес виробництва і обігу капіталу, взятий в цілому. Досліджуються такі проблеми, як перетворення додаткової вартості в норму прибутку; перетворення прибутку в середній прибуток під дією внутрігалузевої конкуренції;
дається аналіз утворення середнього прибутку і ціни виробництва з урахуванням функціонування товарно-торговельного капіталу. На основі теорії трудової вартості Маркс вперше пояснив джерело торговельного прибутку, заміщення торговельного капіталу і витрат обігу, дослідив позичковий процент і підприємницький дохід.
У розділі 6 тому досліджується суть та форми загальної ренти. Розділ 7 розпочинається з критики “догми Сміта” і теорії “трьох факторів виробництва”. Маркс аналізує всі види доходів капіталістів (прибуток, процент і ренту) на основі трудової теорії вартості. В кінцевому результаті всі доходи капіталістів є результатом неоплаченої праці найманої робочої сили.
Розвиток марксизму наприкінці XIX ст. проходить трьома напрямками:
1) розповсюдження ідей марксизму, пропаганда та подальший розвиток його теоретичних концепцій з урахуванням нових історичних умов;
2) розробка ідей революційного суспільства;
3) аналіз закономірностей еволюційного розвитку суспільства.
Послідовник марксизму Микола Зібер (1844-1888 рр.) аналізує основні проблеми “Капіталу”, здійснює спробу застосування його ідей до аналізу умов російської дійсності і виділяє наявність капіталістичних відносин в сільському господарстві Росії.
Георгій Плеханов (1856-1918 рр.) - засновник групи “визволення праці” критикує концепції представників пізньої класичної політичної економії. Пропонує марксистську теорію наукового соціалізму, аналізує економічні передумови соціалістичної революції.
Володимир Ленін (1870-1924 рр.) у праці “Розвиток капіталізму в Росії” на основі марксистської методології досліджує розвиток капіталізму в Росії, проблеми капіталу, відтворення суспільного продукту, формулює закон про переважне зростання виробництва засобів виробництва щодо виробництва предметів споживання. Він аналізує імперіалізм як вищу стадію капіталізму і виділяє основні його риси. Також розробляє теорію соціалістичного устрою економічного життя суспільства.
Подальший розвиток марксизму відображений у працях Е. Бернштейна, який започаткував такий напрям економічної теорії марксизму, як ревізіонізм. Він пропонує поєднати теорію вартості К. Маркса з теорією граничної корисності.
Карл Каутський (1854-1938 рр.) у праці “Соціальна революція” зосереджує увагу на дослідженні імперіалізму, під яким розуміє колоніальну політику, що виникає внаслідок нерівномірності розвитку промисловості і сільського господарства.
» следующая страница »
1 ... 31 32 33 34 35 3637 38 39 40 41 ... 100