1- й крок. Визначаючи просту суму інвестиційних вкладень і порівнюючи її із сумою доходів підприємства за весь життєвий цикл проекту, можна сказати, що коли дохідна складова більше інвестиційної. Це однозначно визначає внутрішню норму прибутковості як величину більше нуля. Якби дві порівнювані величини точно збігалися, то розрахунковий показник був би нуль. У випадку, коли інвестиційна сума більше дохідної складової, шуканий показник внутрішньої норми прибутковості буде негативною величиною, і, інвестор, швидше за все, відмовиться від такого проекту. Він прийме до розгляду досліджуваний проект тільки тоді, коли доходи підприємства будуть більше інвестиційних вкладень. Тому можна перейти до подальшого аналізу і визначення величини внутрішньої норми прибутковості.
2- ий крок. Установивши якусь величину розрахункового показника на визначеному рівні, припустимо, д = 0,1, роблять розрахунки інвестиційних вкладень і дохідної складової проекту з застосуванням прийнятої норми прибутковості (= 0).
У результаті вийде негативна величина, тому що сума інвестиційних вкладень виявиться більше дохідної складової проекту. Такий результат свідчить про те, що встановлена емпіричним шляхом величина внутрішньої норми прибутковості повинна бути в даному проекті менша 0,1 і, отже, подальший пошук пов’язаний з деяким зменшенням величини цього показника. Звичайно, якщо робити розрахунок суто механічно, то можна прийняти для подальших розрахунків середнє значення показника між двома сусідніми розрахунками, тобто, це буде — д =0,05, тому що цей результат і є середина між 0 і 0,1.
Прийнявши нове значення внутрішньої норми прибутковості, роблять наступний крок.
3- й крок. Усі розрахунки точно повторюються, але вже з нормою прибутковості — д = 0,05. При цьому різниця між дохідною й інвестиційною частинами проекту може бути або більша, або менша нуля. Якщо зазначена різниця менша нуля, то варто зменшити внутрішню норму прибутковості (наприклад, до величини — = 0,025) і всі розрахунки повторити. Коли різниця двох складових проекту позитивна, тобто, більша нуля, то значення прийнятої норми прибутковості треба буде знову збільшити, довівши її до величини — д = 0,075.
Такі розрахунки можна продовжувати багаторазово до одержання бажаного результату такого ступеня точності, яка потрібна інвестору. У кінцевому розрахунку, потреба в інформації про величину внутрішньої норми прибутковості проекту виникає не так часто, тому, знижуючи трудомісткість операційної роботи, можна відмовитися від необхідної точності розрахунків.
Показник внутрішньої норми прибутковості застосовується на багатьох підприємствах і багатьма інвесторами, але особливо важливий цей показник для великих виробництв, для масштабних проектів, при реалізації яких оцінюється їх стратегічність і життєвий цикл, протягом якого проект буде приносити високий дохід.
11.4.Економічна ефективність інструментів фондового ринку
Спрямованість інвестиційної діяльності багатьох українських інвесторів останнім часом усе більше орієнтується на фондовий ринок. Різні інструменти фондового ринку складають зараз приблизно 90% у загальному обсязі фінансових інвестицій вітчизняних компаній і фірм.
Україна зацікавлена в залученні насамперед прямих реальних інвестицій, але як деяка частина інвестиційних ресурсів можуть бути використані інструменти фондового ринку, що мають високий рівень ліквідності: акції, облігації, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати. Що стосується таких цінних паперів як ф’ючерси, опціони й інші, то вони служать спекулятивним, а не інвестиційним цілям і їхнє використання у фінансовому забезпеченні інвестиційних проектів вважається недоцільним.
» следующая страница »
1 ... 193 194 195 196 197 198199 200 201 202 203 ... 224