Інвестознавство

6.     Формування системи алгоритмів дій по усуненню відхилень є завершальним етапом побудови інвестиційного контроллінгу на підприємстві. Принципова система дій менеджерів підприємства в цьому випадку полягає в трьох алгоритмах (рис. 8.6):

Рис. 8.6. Формування принципових алгоритмів дій по усуненню різних видів відхилень фактичних результатів інвестиційної діяльності від передбачених.

а)   „нічого не робити”. Ця форма реагування передбачує в тих ви­падках, коли розмір негативних відхилень значно нижче передбаче­ного „критичного” критерію.

б)   „усунути відхилення”. Така система дій передбачає процедуру пошуку і реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових, пла­нових або нормативних показників. При цьому резерви розглядають­ся в розрізі різних аспектів інвестиційної діяльності і окремих інвес­тиційних операцій. Як такі можливості може бути розглянута доцільність введення посиленого режиму економії (за принципом „відсікання зайвого”), використання системи інвестиційних резервів і інші.

в)   змінити систему планових або нормативних показників”. Така система дій робиться в тих випадках, якщо можливості нормалізації окремих аспектів інвестиційної діяльності обмежені або взагалі відсутні. В цьому випадку за наслідками інвестиційного моніторингу вносяться пропозиції по коректуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних інвестиційних планів або окремих бюджетів. В окремих критичних випадках може бути.

До основних складових процесу планування та контролю капіта­ловкладень належать:

•      пошук і дослідження об’єкта капітальних вкладень;

•      розробка кількісних показників і якісних характеристик різних варіантів інвестування;

•      порівняння варіантів і вибір найкращого;

•       розробка проекту плану капіталовкладень з урахуванням спе­цифіки обраного об’єкта й реальних можливостей фінансування ка­пітальних вкладень;

•      розгляд пропозицій і прийняття рішення про капіталовкладен­ня, складання плану його реалізації;

•       організаційно-економічний контроль процесу інвестування на всіх його стадіях.

Інвестиційний процес має найвищу ефективність за умови досяг­нення стану гармонії як при прийнятті рішення, так і при його втіленні Проаналізувавши випадки невдалих капіталовкладень (на жаль, досить поширених), можна сформулювати такі їх причини. Перша — незба- лансованість частин, компонентів, факторів і функцій, що стосують­ся інвестиційної ідеї, процесу планування та реалізації плану. Друга важлива причина — розбіжність планів підприємства і капіталовкла­день. У цьому разі ймовірність невдачі тим вища, чим менше гармонії між інвестиційним проектом і стратегією розвитку підприємства. Третя причина пов’язана з непередбачуваністю й мінливістю економічної ситуації . До цього особливо треба бути готовим в умовах ринкової еко­номіки. І нарешті, найпомітніша причина невдалого й неефективного інвестування полягає в незбалансованості інвестиційних потужностей, причому в різних проявах, що охоплюють проектно-кошторисну до­кументацію, будівельні конструкції та матеріали, машини, механізми, устаткування тощо. Усі ці причини слід ураховувати, розроблюючи інвестиційну політику підприємства, складаючи комплекс заходів для досягнення гармонії в інвестиційних потужностях.

В умовах вільних ринкових відносин підприємства, що виробля­ють ту чи іншу продукцію, після насичення своєю продукцією спо­живчого ринку робитимуть усе можливе для того, щоб знайти нових споживачів і нові сфери збуту своєї продукції. У ринковій економіці не споживач іде до підприємства, а навпаки, підприємство шукає спо­живача. Це дуже потужний стимул. Вигідні варіанти слід шукати по­стійно й після того, як підприємство нагромадить достатньо коштів для інвестиційної діяльності. Фінансові кошти, звичайно, мають бути збалансовані з інвестиційними ресурсами. Дефіцит порушує різні об’єктивні пропорції та співвідношення.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 143 144 145 146 147 148149 150 151 152 153  ... 224