Наприклад: у компанії Адолю участі мають: компанія Б (15 відсотків), компанія В (10 відсотків) і компанія Д (7 відсотків).
До терміну сплати корпоративного податку компанія Б концентрує в себе долю участі компаній В і Д (15 відсотків + 10 відсотків + 7 відсотків= =27 відсотків) і таким чином підпадає під дію директиви про звільнення від сплати корпоративного доходу у джерела дочірньої компанії. Після чого частки повертаються попереднім власникам.
Поряд з цим, статтею 4 Директиви закріплено ще один обов’язковий елемент податку—порядок і способи його сплати.
У Директиві передбачається, що при отриманні материнською компанією розподілених прибутків від дочірньої компанії держава материнської компанії зобов’язується:
а) утриматися від оподаткування такого прибутку,
б) оподатковувати такі прибутки корпоративним податком, одночасно надаючи материнській компанії можливість на вирахування із суми податку тієї частини податку на корпорацію, яку вже було сплачено дочірньою компанією з отриманих доходів в державі, в якій дочірня компанія є резидентом, і яка має відношення до цих прибутків.
Зазначений порядок не розповсюджується на випадки ліквідації дочірньої компанії.
Таким чином, Директива передбачає для держав-членів два способи уникнення подвійного оподаткування прибутків дочірніх компаній:
метод звільнення (а),
метод податкового кредиту (б).
При цьому, держави-члени вправі відмовити у зменшенні оподатковуваного прибутку материнської компанії на витрати, пов’язані з володінням активами і збитками, що виникли в зв’язку з розподілом прибутку дочірньої компанії, наприклад, у результаті зниження ціни акцій дочірньої компанії і, відповідно, зменшення їх прибутковості після розподілення прибутку материнської компанії.
У випадку, якщо витрати на управління, які відносяться до володіння активами, встановлені як єдина ставка, то така фіксована сума не може перевищувати 5 відсотків від прибутків, розподілених дочірньою компанією.
Статтею 5 Директиви підтверджено, що прибутки, які дочірня компанія розподіляє на користь материнської компанії, звільняються від обкладення податком на прибуток, якщо остання володіє як мінімум 25 відсотками капіталу дочірньої компанії.
Відповідно до статті 6 Директиви держава-член материнської компанії не може стягувати прибутковий податок з прибутків, які така компанія отримує від дочірньої компанії.
При цьому, пунктом 1 статті 7 Директиви встановлено, що застосування терміну “податок на прибуток”, який використовується в цій Директиві, не охоплює авансову сплату або передоплату податку на корпорацію у державі-члені дочірньої компанії, яку було здійснено у зв’язку з розподілом прибутків на користь її материнської компанії.
Вказана Директива містить лише ті правила, без яких встановити загальний порядок оподаткування прибутку материнських і дочірніх компаній держав — членів ЄС не є можливим.
У той же час, ця Директива не впливає на застосування положень національного законодавства чи міжнародних договорів, спрямованих на уникнення або зменшення подвійного оподаткування дивідендів, зокрема положень, що стосуються обчислення податкового кредиту утримувачам дивідендів.
IV. Основні вимоги положень угод системи ГАТТ/СОТ у сфері прямого оподаткування
Однією з базових засад, покладених в основу норм ГАТТ ( 981—003 ), є режим найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі. Він полягає в тому, що якщо одна країна надає іншій більш сприятливий режим доступу на свій ринок, то вона одночасно та безумовно надає такий же режим іншим країнам. Згідно із параграфом 1 статті I ГАТТ визначено, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються будь-якою стороною, що домовляється, відносно будь-якого товару, що походить з будь-якої іншої країни та призначений для будь-якої іншої країни, повинні негайно і безумовно надаватися відповідному товару, що походить із території всіх інших сторін чи призначений для території всіх інших сторін.
» следующая страница »
1 ... 171 172 173 174 175 176177 178 179 180 181 ... 224