Ефективність державного управління в контексті євроінтеграції України

Норми податкового законодавства з урегулювання відносин між ма­теринськими і дочірніми компаніями, які належать різним державам-чле­нам, є менш сприятливими в порівнянні з положеннями щодо материнсь­ких і дочірніх компаній однієї держави. До того ж, регулювання цих відно­син між компаніями різних держав-членів має істотні розбіжності.

Проблема, яку повинна була вирішити Директива, полягає в тому, що держава, в якій розташована материнська компанія, вправі оподатко­вувати податком отриманий від дочірньої компанії розподілений прибу­ток, що приводить до економічного подвійного оподаткування, тому що держава, в якій знаходиться дочірня компанія, також вправі стягувати прибуток у джерела.

Відповідно до статті 1 кожна держава-член застосовує зазначену Ди­рективу:

до розподілу прибутків, отриманих компаніями даної держави від своїх дочірніх компаній з інших держав-членів;

до розподілу прибутків компаніями даної держави на користь ком­паній іншої держави, дочірніми компаніями яких вони є. Разом з тим, вказана Директива не перешкоджає застосуванню національних або до­говірних положень, необхідних для запобігання шахрайству або зловжи­ванню.

Відповідно до статті 2 для цілей цієї Директиви “компанія держави- члена” означає будь-яку компанію, яка відповідає критеріям, встановле­ним Директивою:

а) компанія повинна мати одну із організаційно-правових форм, пе­релічених у додатку до Директиви (список компаній, визначених у праві Бельгії, Данії, Німеччини, Греції, Іспанії і т. ін.). Переважно це - акціо­нерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю, а також євро­пейські компанії та європейські кооперативні товариства;

б) компанія повинна мати статус резидента для цілей оподаткування в державі-члені і не мати цього статусу за межами Співтовариства на підставі міжнародного договору про запобігання подвійного оподатку­вання, укладеного з третьою державою. Статус компанії-резидента для цілей оподаткування встановлюється національним податковим законо­давством, яке, в залежності від конкретної держави, передбачає різні кри­терії для його визначення.

Такою правовою ознакою може бути місце реєстрації юридичної осо­би і місце фактичного управління компанією;

в) компанія повинна бути суб’єктом оподаткування одним із по­датків, перерахованих в Директиві без можливості вибору або звільнення від нього. Маються на увазі лише ті компанії, які згідно з національним законодавством держав-членів є суб’єктами корпоративного податку.

Статтею 3 Директиви визначено статус “материнської” і “дочірньої” компанії.

Статус “материнської” надається компанії, що володіє як мінімум 25 відсотками у капіталі компанії іншої держави-члена за умови, що обидві юридичні особи відповідають критеріям, встановленим статтею 2 Дирек­тиви до компаній.

“Дочірня компанія” означає компанію, капітал якої складає частку в капіталі материнської компанії у розмірі 25 відсотків.

Директива № 2003/123/ЄЕС знизила долю участі “материнської” компанії в капіталі “дочірньої” компанії до 20 відсотків з лютого 2004 року і передбачила подальше зниження цього процента на перспективу, а саме, з 1 січня 2007 року — 15 відсотків, а з 1 січня 2009 року — 10 відсотків. Таким чином, збільшилося коло держав-членів, які регулюються вказа­ною Директивою.

Крім цього, держави-члени мають право частково відступати від положень Директиви шляхом заміни критерію частки в капіталі на кри­терій прав голосу.

Поряд з цим, поступкою державному суверенітету стало закріплен­ня в Директиві права держав-членів не застосовувати її до компаній, які не зберігають безперервно протягом терміну не менше двох років вста­новленої частки участі в капіталі, що визначає їх статус материнської і дочірньої компаній.

Вимога мінімального періоду участі в капіталі дочірньої компанії спрямована на те, щоб перешкодити ухиленню від податків за рахунок тимчасової, на момент сплати податку, концентрації невеликих часток участі в капіталі в руках одного власника акцій з метою подолання 25 відсотків бар’єра (з лютого 2004 року — 20 відсотків) і одержання таким чином переваг при оподаткуванні, наданих Директивою, з подальшим поверненням частки первісному власнику.

 

« Содержание


 ...  175  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я