Товарний обіг включає дві метаморфози, тобто дві зміни форм вартості: продаж одного товару і купівлю іншого. У цьому процесі гроші відіграють роль посередника в обміні двох товарів: Т-Г-Т.
Відмінність товарного обігу від безпосереднього обміну товару на товар відрізняється тим, що воно обслуговується грошима як засобом обігу, завдяки чому долаються індивідуальні, тимчасові і просторові межі, характерні для прямого товарного обміну.
Проте якщо товари ідуть після їх реалізації з обігу, то гроші залишаються в цій сфері, безупинно обслуговуючи товарообмін. Дана обставина веде до зростання суперечностей обміну, тому що розрив між купівлею і продажем товарів в одній ланці викликає подібний розрив в інших ланках, що створює можливість появи економічних криз. Базою економічних криз є структурні зміни у виробництві і реалізації суспільного продукту.
Формула Т — Г — Т відповідає простому товарному виробництву, коли обіг товарів реалізується на основі грошей як купівельного засобу. Такий висновок випливає не тільки з факту кількісного домінування угод, де гроші вживаються як купівельний засіб, а не як засіб платежу. Товар “гроші” за своєю природою не пристосований самостійно виконувати функцію платежу, оскільки остання допускає як необхідну умову примус, гарантію, довіру.
Інше положення існує при капіталістичному товарному виробництві. Тут домінує формула Г — Т—Г, де Г(гроші), як правило, є засобом обігу не товарів, а капіталу.
Хоча функція платіжного засобу властива кредитним грошам, а функція купівельного засобу—товарам-грошам, або грошовому товару, це не означає, що кожна з форм грошей не може виконувати обох функцій. І усе ж головні розбіжності між металевими і кредитними грошима криються не в тому, що вони по-різному виконують функцію засобу обігу, а в тому, що перші опосередковують рух товару, а другі—рух капіталу.
Функція грошей як засобу утворення скарбів, накопичень і заощаджень. Якщо товаровиробник, який продав свій товар, протягом довгострокового періоду не купує інший товар, то гроші, які вилучені із обігу з метою накопичення, виконують функцію засобу утворення скарбів, накопичень та заощаджень. Ринкова система створює стимули й умови для перетворення накопичень у капітал, що приносить прибуток, частково безпосередньо, але головним чином через механізми кредитної системи та фондову біржу.
Функцію скарбу виконували повноцінні і реальні гроші — золото і срібло. Оскільки гроші є загальним втіленням багатства, то виникає прагнення до їх
77
нагромадження. Але для цього необхідно перервати дві метаморфози в товарообміні Т—Г—Т. У даному разі за продажем товару не випливає купівля іншого товару, а гроші випадають з обігу і перетворюються в “золоту лялечку”, тобто скарб.
У докапіталістичних формаціях існувала “наївна форма нагромадження багатства”, коли вилучені з обігу золото і срібло зберігалися в панчохах, скринях, закопувалися в землю. В умовах металевого грошового обігу функція скарбу виконувала важливу економічну роль — стихійного регулятора закону грошового обігу.
Зі зростанням товарного виробництва перетворення грошей у скарб стає необхідною умовою регулярного поновлення відтворення. Прагнення до одержання найбільшого прибутку змушує підприємців не берегти гроші як мертвий скарб, а пускати їх в оборот.
В умовах металевого грошового обігу центральні емісійні банки зобов’язані були мати золоті запаси у вигляді резервів внутрішнього грошового обігу, запаси розміну банкнот на золото і міжнародні платежі. В даний час усі ці функції золотого запасу центрального банку відпали у зв’язку з вилученням золота з обігу, припиненням розміну банкнот на золото і скасуванням золотих паритетів, тобто вилученням золотого металу з міжнародного обороту.
» следующая страница »
1 ... 56 57 58 59 60 6162 63 64 65 66 ... 384