Економічна теорія

Товарний обіг включає дві метаморфози, тобто дві зміни форм вартості: продаж одного товару і купівлю іншого. У цьому процесі гроші відіграють роль посередника в обміні двох товарів: Т-Г-Т.

Відмінність товарного обігу від безпосереднього обміну товару на товар відрізняється тим, що воно обслуговується грошима як засобом обігу, завдяки чому долаються індивідуальні, тимчасові і просторові межі, характерні для пря­мого товарного обміну.

Проте якщо товари ідуть після їх реалізації з обігу, то гроші залишаються в цій сфері, безупинно обслуговуючи товарообмін. Дана обставина веде до зрос­тання суперечностей обміну, тому що розрив між купівлею і продажем товарів в одній ланці викликає подібний розрив в інших ланках, що створює можливість появи економічних криз. Базою економічних криз є структурні зміни у вироб­ництві і реалізації суспільного продукту.

Формула Т — Г — Т відповідає простому товарному виробництву, коли обіг товарів реалізується на основі грошей як купівельного засобу. Такий вис­новок випливає не тільки з факту кількісного домінування угод, де гроші вжи­ваються як купівельний засіб, а не як засіб платежу. Товар “гроші” за своєю природою не пристосований самостійно виконувати функцію платежу, оскіль­ки остання допускає як необхідну умову примус, гарантію, довіру.

Інше положення існує при капіталістичному товарному виробництві. Тут домінує формула Г — Т—Г, де Г(гроші), як правило, є засобом обігу не товарів, а капіталу.

Хоча функція платіжного засобу властива кредитним грошам, а функція купівельного засобу—товарам-грошам, або грошовому товару, це не означає, що кожна з форм грошей не може виконувати обох функцій. І усе ж головні розбіжності між металевими і кредитними грошима криються не в тому, що вони по-різному виконують функцію засобу обігу, а в тому, що перші опосеред­ковують рух товару, а другі—рух капіталу.

Функція грошей як засобу утворення скарбів, накопичень і заощаджень. Якщо товаровиробник, який продав свій товар, протягом довгострокового періоду не купує інший товар, то гроші, які вилучені із обігу з метою накопичення, ви­конують функцію засобу утворення скарбів, накопичень та заощаджень. Рин­кова система створює стимули й умови для перетворення накопичень у капі­тал, що приносить прибуток, частково безпосередньо, але головним чином че­рез механізми кредитної системи та фондову біржу.

Функцію скарбу виконували повноцінні і реальні гроші — золото і срібло. Оскільки гроші є загальним втіленням багатства, то виникає прагнення до їх

77

нагромадження. Але для цього необхідно перервати дві метаморфози в товаро­обміні Т—Г—Т. У даному разі за продажем товару не випливає купівля іншого товару, а гроші випадають з обігу і перетворюються в “золоту лялечку”, тобто скарб.

У докапіталістичних формаціях існувала “наївна форма нагромадження багатства”, коли вилучені з обігу золото і срібло зберігалися в панчохах, скри­нях, закопувалися в землю. В умовах металевого грошового обігу функція скарбу виконувала важливу економічну роль — стихійного регулятора закону грошо­вого обігу.

Зі зростанням товарного виробництва перетворення грошей у скарб стає необхідною умовою регулярного поновлення відтворення. Прагнення до одер­жання найбільшого прибутку змушує підприємців не берегти гроші як мерт­вий скарб, а пускати їх в оборот.

В умовах металевого грошового обігу центральні емісійні банки зобов’я­зані були мати золоті запаси у вигляді резервів внутрішнього грошового обігу, запаси розміну банкнот на золото і міжнародні платежі. В даний час усі ці функції золотого запасу центрального банку відпали у зв’язку з вилученням золота з обігу, припиненням розміну банкнот на золото і скасуванням золотих паритетів, тобто вилученням золотого металу з міжнародного обороту.

 

« Содержание


 ...  61  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я