Проте незважаючи на це, використання векселя має свої межі: по-перше, вексель обслуговує тільки оптову торгівлю; по-друге, і в оптовій торгівлі сальдо взаємних вимог погашається готівкою; по-третє, у вексельний обіг залучено обмежене коло осіб, впевнених у платоспроможності векселедавця й індосантів (жирантів).
Банкнота — домінуюче кредитне знаряддя обігу, що у даний час випускається центральним банком шляхом переобліку векселів. Вона відрізняється від векселя і від паперових грошей.
Банкнота від векселя відрізняється: за терміновістю — вексель являє собою термінове боргове зобов’язання (3-6 місяців), банкнота — безстрокове боргове зобов’язання; за гарантією — вексель випускається в обіг окремим підприємцем і має індивідуальну гарантію; банкнота випускається в даний час центральним банком і має державну гарантію.
Класична банкнота (тобто розмінна на метал) відрізняється від паперових грошей:
за походженням — паперові гроші виникли з функції грошей як засобу обігу, банкнота — з функції грошей як засобу платежу;
за методом емісії — паперові гроші випускає в обіг міністерство фінансів (казначейство), банкноти — центральний банк;
за поверненням — класичні банкноти після закінчення терміну векселя, під який вони випущені, повертаються в центральний банк; паперові гроші не повертаються, а “застряють” в обігу;
за розмінністю — класична банкнота після повернення в банк розмінювалася на золото або срібло, паперові гроші завжди були нерозмінними.
Механізм вільного розміну банкнот (класичних) на золото або срібло виключав надлишкову кількість банкнот в обігу та їх знецінення. З припиненням розміну банкнот на золото з подвійного забезпечення банкнот (золотого і кредитного) відпало золоте забезпечення, а вексельне значно погіршилося, тому що вексельний портфель центрального банку дедалі більше наповнювався казначейськими векселями і зобов’язаннями.
Отже, сучасні банкноти не розмінюються на золото, але певною мірою зберігають товарну природу, або кредитну основу, проте вони підпадають під закономірності паперово-грошового обігу.
Необхідно виділити три канали емісії сучасних банкнот: банківське кредитування господарства, що забезпечує зв’язок грошового обігу з динамікою відтворення суспільного капіталу; банківське кредитування держави, коли банкноти емітуються замість державних боргових зобов’язань; приріст офіційних валютних резервів у країнах з активним платіжним балансом (ФРН, Японія й ін.).
Чек як кредитне знаряддя обігу з’явився пізніше, ніж вексель і банкнота, з створенням комерційних банків і зосередженням вільних коштів на поточних рахунках. Це — різновид перекладного векселя, що його вкладник виписує на комерційний або центральний банк.
Вперше чеки виникли в Англії в 1683 р. Чек—письмовий наказ власника поточного рахунку банку про виплату визначеної суми грошей чекоутримува- чу або про перерахування її на інший поточний рахунок.
Існують такі види чеків: іменні — виписані на визначену особу без права передачі; ордерні — складені на визначену особу, але з правом передачі іншій особі за індосаментом; на пред’явника — за яким зазначена сума виплачується пред’явнику чека; розрахункові — використовуються тільки при безготівкових розрахунках; акцептовані—за якими банкдає акцепт, або згоду, здійснити платіж визначеної суми та ін.
Економічна природа чека виявляється в тому, що він, по-перше, служить засобом одержання готівки в банку; по-друге, виступає засобом обігу і платежу; по-третє, є знаряддям безготівкових розрахунків.
74
На основі чеків виникла система безготівкових розрахунків, за якою велика частина взаємних претензій погашається і платіж проводиться за сальдо, без участі готівки. Особливо це характерно для розрахунків між клієнтами одного банку. При розрахунках між клієнтами різних банків чек виписується (на суму сальдо) на центральний банк або на розрахункову палату.
» следующая страница »
1 ... 53 54 55 56 57 5859 60 61 62 63 ... 384