Економічна теорія

Державне мито є платою, яка стягується на території України з юридич­них та фізичних осіб за вчинення в їхніх інтересах юридично значущих дій та видачу їм відповідних документів, що мають правове значення, спеціально упов­новаженими на те державними органами.

Державне мито справляється:

—   з позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті щодо релігійних органі­зацій, з касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набули за­конної сили, а також за видачу судами копій документів;

—   з позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що пода­ються до господарських судів, та заяв про перевірку рішень, ухвал, постанов у порядку нагляду, а також про їх перегляд за нововиявленими обставинами;

—  за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів;

—   за реєстрацію актів громадянського стану, а також за видачу громадя­нам повторного свідоцтва про реєстрацію актів громадянського стану і свідоцтв у зв’язку зі зміною, доповненням, виправленням записів актів громадянського стану;

—   за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Ук­раїну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів; за реєстрацію національних паспортів іноземних громадян або до­кументів, що їх замінюють; за видачу або продовження посвідок на проживан­ня; за видачу візи до національного паспорта іноземного громадянина або до­кумента, що його замінює, на право виїзду з України та в’їзду в Україну, а також

із заяв про прийняття до громадянства України і про вихід з громадянства Ук­раїни;

—   за видачу паспорта громадянина України нового зразка, за оформлення паспорта громадянина України нового зразка для поїздки за кордон, за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або про­довження строку його дії;

—  за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

—  за видачу дозволу на право полювання та рибальства;

—  за операції з цінними паперами;

—  за операції, що здійснюються на товарних, сировинних та інших біржах, крім валютних;

—   за дії, пов’язані з одержанням охоронних документів на об’єкти про­мислової діяльності, підтриманням їх чинності та передачу прав їх власника­ми.

Відповідно до справляння державного мита можна виділити два способи визначення ставок.

По-перше, у відсотках до ціни позову, суми договору, вартості майна тощо.

По-друге, в твердих сумах неоподатковуваного мінімуму доходів грома­дян, який діє на день сплати мита.

Особливістю державного мита є можливість його сплати в іноземній ва­люті.

Державне мито сплачується за місцем розгляду й оформленням документів і зараховується до місцевих бюджетів, крім мита, яке справляється з позовних заяв, що подаються до господарського суду, з заяв про перевірку рішень, ухвал та постанов господарських судів у порядку нагляду, а також за дії, пов’язані з одержанням патенту на сорти рослин та підтриманням їх чинності, яке зарахо­вується до Державного бюджету України. При справленні державного мита, досить широко використовується система наданих пільг, як стосовно юридич­них, так і фізичних осіб (при поданні позову про стягнення аліментів, засвід­чення заповітів і договорів дарування майна на користь держави, інваліди І та ІІ групи, тощо).

Прибутковий податок з громадян сплачується громадянами України та осо­бами без громадянства, які проживають на території України і мають самостійні джерела доходів, як правило, за місцем джерела доходу або за місцем прожи­вання.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 259 260 261 262 263 264265 266 267 268 269  ... 384