- ізольованість економіки країни від розвинутого ринку, існування численних диспропорцій (цінових, галузевих) щодо вимог розвинутого ринку;
- інформаційна обмеженість більшості соціально-економічних процесів, інформаційний вакуум щодо доцільних управлінських рішень і контролю за ними;
- відсутність у соціальній пам’яті суспільства розвинутих демократичних традицій (як економічних, так і політичних), засобів суспільного контролю за діяльністю державних органів влади;
- відсутність розвинутих традицій чесного підприємництва, виконання обов’язків перед державою у вигляді повноти сплати податків як і самого інституту оподаткування;
- історична традиція незавершеності, обмеженості процесів початкового нагромадження капіталів щодо формування розвинутих економічних і політичних сил сучасної економіки, надвисока питома вага кримінальної складової серед засобів початкового нагромадження.
Середньострокові причини:
- надмірна монополізація економіки (навіть порівняно з іншими республіками колишнього СРСР), наявність могутнього, але й антиринкового військово-промислового комплексу;
- наявність сировинної спеціалізації виробництва й експорту, що продукує відсталість, залежність і антиринкове спрямування розвитку української економіки, проведення Україною антиринкової, демпінгової політики на світовому ринку сировини;
- наявність надмірного адміністративного втручання в економіку, обмеження економічного маневрування і націленості на економічну ефективність, надмірні витрати на утримання органів влади та управління, наявність надмірних економічних і статутних пільг для юридичних осіб і окремих верств населення;
- високий рівень корупційних зв’язків в системі органів державної влади й управління;
- відсутність розвинутого в економічному і політичному відношенні українського менеджменту, системи органів управління проринкового спрямування (наприклад, щодо зовнішньоекономічних зв’язків);
— відносно високий рівень тінізації економіки на переддень проринкових перетворень.
Короткострокові причини:
— відсутність політичної і економічної єдності, узгодженої дії щодо основних напрямів реформування політичної та економічної систем, наявність глибоких суперечностей у цих сферах;
— високий рівень криміналізації економіки і суспільства, інтеграція організованої злочинності у “п’яту владу”, обмеження дій правоохоронних органів і державних інституцій щодо протидії їй через великий обсяг корупційних зв’язків і проникнення криміналітету у державні органи влади й управління;
— потужний надлишковий податковий прес на суб’єктів підприємництва, антагоністичний до інтересів переважної частини суспільства;
— постійне відставання правового забезпечення протидії тіньовій економіці, економічній злочинності від швидкості її зростання та необхідності посилення боротьби з нею;
— існування надмірних обмежень і заборон, які спрацьовують на подальшу тінізацію економіки;
— слабкість сучасної ринкової інфраструктури української економіки, її нездатність забезпечити нормальний рух інвестицій, капіталів, товарів, робочої сили, послаблений державний контроль за цією сферою, формування потужної системи тіньової інфраструктури у вигляді підпільної банківської системи, кредитного ринку, конвертаційних центрів тощо;
— відсутність стабільного, ефективного законодавства, зокрема податкового, яке б регламентувало економічну діяльність, правовий нігілізм влади і населення країни;
—розірвання єдиного економічного простору як умови ринкової економіки в інтересах окремих кланових сил, зокрема при проведенні приватизації об’єктів державної власності, прийнятті вагомих економічних рішень, ігнорування конкуренції і доступності фінансових ресурсів для легальних капіталів;
» следующая страница »
1 ... 21 22 23 24 25 2627 28 29 30 31 ... 384