Крім того, в теорії та практиці має місце поділ капіталу на національний і міжнародний (найбільш поширеною формою останнього є капітал транснаціональних корпорацій), а залежно від форми власності капітал поділяють на приватний, колективний і державний (суспільний). У межах колективного капіталу особливого значення набуває акціонерний капітал (кількість акціонерів у США в середині 90-х років становила понад 50 млн чоловік), який істотно впливає на процес демократизації капіталу.
172
У разі створення спільного підприємства (фірми), де використовується як іноземний, так і національний капітал, маємо справу зі спільним капіталом.
Умови функціонування такого капіталу, а такожрозподілу одержаного прибутку визначаються статутом (статутним договором), який має врахувати не тільки діючі національні правові норми, а й норми міжнародного права.
В сучасній економічній літературі здебільшого капітал визначається як ресурс тривалого використання, який створюється з метою виробництва більшої кількості товарів та послуг. Існує інший підхід і до поділу капіталу: він поділяється на “фізичний капітал” та “людський капітал”. До фізичного капіталу західні економісти відносять засоби виробництва, різні джерела енергії тощо, а до людського капіталу — надбані знання, навички, досвід, енергію людини — працівника тощо. Вкладання, спрямовані на здобуття працівниками освіти, кваліфікації, інформації, на підтримання здоров’я, виховання дітей тощо отримали назву “інвестиції в людський капітал”.
Такий підхід має сенс, бо сучасний капітал вже не той, яким він був на момент його виникнення, не той, яким ми його знаємо на початку XX ст. або навіть 50 років тому. Відбулись значні зміни в його структурі, провідні позиції зайняла колективна форма власності (зокрема такий її різновид, як акціонерний капітал). Це дозволило деякою мірою розв’язати проблему існування виробничих відносин, що базуються на експлуатації найманої праці, зокрема через механізм розповсюдження акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів і привласнення на них працівниками певної частки додаткової вартості у виді дивідендів (процентів), а також шляхом оволодіння інформацією високоосвіченими і кваліфікованими фахівцями. В Україні з колишньої специфічної системи експлуатації частково виходять підприємства, викуплені трудовими колективами, частково тому, що вони поки що зазнають експлуатації з боку комерційних банків, які надають кредити під надмірно високий процент.
Значну регулюючу роль у країнах з розвинутою ринковою економікою у процесі розподілу і перерозподілу прибуткового і необхідного продукту відіграє держава, особливо там, де впроваджено ефективно діючий механізм соціального захисту населення передусім малозабезпечених його верств, де створено правові гарантії для функціонування і використання найманої праці і тих чи інших видів (форм) капіталу. Тому перед Україною, як молодою державою, що тільки-но почала розбудову економіки ринкового типу, постає завдання побудувати саме ринкову систему, яка б мала високий рівень соціального захисту.
Як бачимо, аналіз змісту та форм прояву капіталу дозволяє розкрити не тільки функції того чи іншого виду капіталу, а й є необхідним для розуміння змісту категорії “витрати виробництва”, для усвідомлення їх структури та механізму формування.
» следующая страница »
1 ... 130 131 132 133 134 135136 137 138 139 140 ... 384