Економічна теорія

Крім того, в теорії та практиці має місце поділ капіталу на національний і міжнародний (найбільш поширеною формою останнього є капітал транснаціо­нальних корпорацій), а залежно від форми власності капітал поділяють на при­ватний, колективний і державний (суспільний). У межах колективного капіталу особливого значення набуває акціонерний капітал (кількість акціонерів у США в середині 90-х років становила понад 50 млн чоловік), який істотно впливає на процес демократизації капіталу.

172

У разі створення спільного підприємства (фірми), де використовується як іноземний, так і національний капітал, маємо справу зі спільним капіталом.

Умови функціонування такого капіталу, а такожрозподілу одержаного при­бутку визначаються статутом (статутним договором), який має врахувати не тільки діючі національні правові норми, а й норми міжнародного права.

В сучасній економічній літературі здебільшого капітал визначається як ресурс тривалого використання, який створюється з метою виробництва більшої кількості товарів та послуг. Існує інший підхід і до поділу капіталу: він поділяється на “фізичний капітал” та “людський капітал”. До фізичного капіталу західні економісти відносять засоби виробництва, різні джерела енергії тощо, а до людського капіталу — надбані знання, навички, досвід, енергію людини — працівника тощо. Вкладання, спрямовані на здобуття працівниками освіти, ква­ліфікації, інформації, на підтримання здоров’я, виховання дітей тощо отрима­ли назву “інвестиції в людський капітал”.

Такий підхід має сенс, бо сучасний капітал вже не той, яким він був на момент його виникнення, не той, яким ми його знаємо на початку XX ст. або навіть 50 років тому. Відбулись значні зміни в його структурі, провідні позиції зайняла колективна форма власності (зокрема такий її різновид, як акціонер­ний капітал). Це дозволило деякою мірою розв’язати проблему існування ви­робничих відносин, що базуються на експлуатації найманої праці, зокрема че­рез механізм розповсюдження акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів і привласнення на них працівниками певної частки додаткової вартості у виді дивідендів (процентів), а також шляхом оволодіння інформацією високоосві­ченими і кваліфікованими фахівцями. В Україні з колишньої специфічної сис­теми експлуатації частково виходять підприємства, викуплені трудовими ко­лективами, частково тому, що вони поки що зазнають експлуатації з боку ко­мерційних банків, які надають кредити під надмірно високий процент.

Значну регулюючу роль у країнах з розвинутою ринковою економікою у процесі розподілу і перерозподілу прибуткового і необхідного продукту відіграє держава, особливо там, де впроваджено ефективно діючий механізм соціаль­ного захисту населення передусім малозабезпечених його верств, де створено правові гарантії для функціонування і використання найманої праці і тих чи інших видів (форм) капіталу. Тому перед Україною, як молодою державою, що тільки-но почала розбудову економіки ринкового типу, постає завдання побу­дувати саме ринкову систему, яка б мала високий рівень соціального захисту.

Як бачимо, аналіз змісту та форм прояву капіталу дозволяє розкрити не тільки функції того чи іншого виду капіталу, а й є необхідним для розуміння змісту категорії “витрати виробництва”, для усвідомлення їх структури та ме­ханізму формування.

 

« Содержание


 ...  135  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я