Одне з центральних місць у системі маркетингу займає збутова функція, бо саме в системі збуту концентрується результат усієї маркетингової діяльності, і тому навіть добре відпрацьована і правильно розрахована маркетингова стратегія може бути нереалізована, якщо система збуту не відповідає запланованим завданням. У процесі реалізації цієї функції треба передусім, забезпечити нормальний товарорух, відпрацювати відповідні канали товарів (прямі контакти із споживачами, контакти через місцеві роздрібні магазини, оптова торгівля), а також сформувати імідж товару і фірми, інформувати про місцезнаходження продукції, про її розпродаж, споживчі якості, цінові параметри тощо.
Стратегічна функція маркетингу реалізується в комплексній системі заходів з виробництва і збуту продукції в конкретній і довгостроковій перспективі. Стратегія маркетингу визначається із пріоритетом збутових завдань, тобто потребами споживачів. Відпрацювання і реалізація маркетингової стратегії зумовлена вирішенням двох завдань:
1) вибір варіантів стратегії та
2) організація і планування маркетингу.
Управління маркетингом розглядається як процес, що включає в себе такі складові частини:
1) аналіз можливостей. Це — система маркетингових досліджень і маркетингової інформації;
2) вибір цивільних ринків. Сюди відносяться заміри обсягів попиту, сег- ментування ринку (групування споживачів даного товару за різними ознаками
165
—віковими, психологічними, економічними тощо), вибір цільових сегментів, позиціювання (визначення позиції) товару на ринку;
3) розробка комплексу маркетингу, тобто розробка товару, встановлення цін на нього, передбачення методів поширення товарів та стимулювання їх збуту;
4) втілення в життя маркетингових заходів, що передбачає відпрацювання стратегії та її реалізацію, планування і контроль.
Знання менеджменту і маркетингу потрібні не тільки підприємцям, комерсантам, які прагнуть досягти успіху в підприємницькій діяльності, а й працівникам правоохоронних органів, особливо тим, хто спеціалізується на запобіганні та розкритті злочинів у сфері економіки.
Отже, у ринковій економіці будь-якої країни підприємництво — основа процвітання і людей, і держави. Тому для України, яка стала на шлях розбудови ринкової економіки, становлення та розвиток підприємництва — одна з найважливіших та насущних проблем.
В сучасній економічній літературі підприємництво розглядається як невіддільний елемент ринкової системи. Воно являє собою діяльність самостійну, ініціативну, пов’язану з ризиком і спрямовану на отримання прибутку.
Підприємництво може здійснюватись у будь-яких організаційних формах і сферах на вибір підприємця, якщо це не суперечить чинному законодавству. В процесі своєїдіяльності підприємець виконує відповідні функції і має керуватись певними принципами. Підприємницькадіяльність регулюється Законом України “Про підприємництво”.
Головною ланкою економіки на мікрорівні є підприємство (фірма). Той чи інший вид підприємництва визначається відповідною формою власності (приватною, колективною, державною, змішаною), на якій все базується. Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, торговельну та інші види діяльності і утворювати об’єднання, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.
Для того, щоб підприємства (фірми) мали змогу здійснювати той чи інший вид діяльності, вони повинні мати певні ресурси (матеріальні, грошові), які отримали назву фондів (капіталу). Фонди мають постійно перебувати в русі, переходячи з грошової форми в товарну, з товарної—у виробничу, з виробничої — знову в товарну і з товарної — в грошову.
» следующая страница »
1 ... 124 125 126 127 128 129130 131 132 133 134 ... 384