Економічна теорія

Рис. 5.6. Взаємозв'язок матеріального і нематеріального виробництва

В Україні ці показники значно нижчі. Тому найважли­вішим стратегічним завданням для нашої економіки по­винно бути прискорення розвитку галузей, що задовольня­ють духовні й соціальні потреби людей.

 2. Основні фактори суспільного виробництва та їхній взаємозв'язок

Для здійснення процесу виробництва необхідні певні умови — фактори виробництва.

Фактори виробництва — це всі необхідні елемен­ти, які використовуються для виробництва матері­альних і духовних благ.

На кожному етапі розвитку суспільного виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно зароджу­ються нові складові процесу виробництва, які з часом до­сягають такого великого розвитку і значення, що перетво­рюються на самостійні фактори виробництва.

Сучасна вітчизняна і світова економічна наука до скла­ду факторів виробництва відносить: працю, капітал, землю, підприємницькі здібності, науку, інформацію, екологію (рис. 5.7).

Рис. 5.7. Фактори виробництва

Праця як фактор виробництва є фізичною та інтелекту­альною діяльністю людини, спрямованою на виробництво економічних благ і надання послуг.

В економічній науці протягом останнього часу сформу­валася концепція "людського капіталу", згідно з якою пра­ця освіченого та кваліфікованого працівника розглядаєть­ся як головний фактор економічного і соціального прогре­су суспільства.

Людський капітал — сформований у результаті інвес­тицій і накопичений людиною певний запас знань, навичок, здібностей, мотивацій і стан здоров'я, які доцільно й ефек­тивно використовуються в тій чи іншій сфері суспільного виробництва.

Капітал — це економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, використовуваних для виробництва товарів та послуг.

Земля як фактор виробництва включає в себе землю, лісові й водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовуються у виробничому процесі.

Наука — це специфічна форма людської діяльності, спря­мована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення.

Втілюючись у виробничій діяльності людей у вигляді ство­рення нових засобів праці, впровадження прогресивних тех­нологій, використання нових видів енергії, матеріалів, передо­вих методів організації виробництва та праці тощо, наука перетворилась на головну продуктивну силу суспільства.

Інформація в сучасних умовах виступає найважливі­шим фактором суспільного виробництва, який можна ви­значити як систему збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах її життєдіяльності й насамперед в економіч­ній сфері.

Відбувається поступове скорочення матеріальних та зро­стання інформаційних джерел економічної життєдіяльності людини. Тому значно зростає інформаційномісткістьвк- робництва, праці та продукту.

Екологічний фактор — це система спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціо­нальне використання природних ресурсів, охорону навко­лишнього середовища, а також на його відтворення.

На мікроекономічному рівні господарювання екологіч­ний фактор може або здешевлювати випуск конкретної продукції, або, навпаки, значно збільшувати витрати вироб­ництва. На макроекономічному рівні зростання суспільних екологічних витрат суттєво впливає на динаміку продук­тивності суспільної праці, обсягів ВНП та національного доходу.

Підприємницькі здібності — особливий, специфічний фактор виробництва, що відображає діяльність людини сто­совно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг.

Співвідношення між будь-яким набором факторів вироб­ництва й обсягом продукції, що виробляється за допомогою цього набору факторів, характеризує виробничу функцію.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 39 40 41 42 43 4445 46 47 48 49  ... 246