Економічна теорія

—     проведення впродовж 1—2 років радикальних анти- інфляційних стабілізаційних заходів:

—    моментальну лібералізацію цін;

—     максимальне усунення держави від втручання в еко­номічні процеси;

—     ліквідацію переважної більшості субсидій;

—     запровадження повної фінансової самостійності під­приємств тощо;

—     здійснення протягом 10—15 років фундаментальних перетворень в економіці.

Головним завданням переходу до реальних ринко­вих відносин є формування ринкових форм господарю­вання та усунення деформацій, набутих в умовах ад­міністративно-командної системи. У цьому полягає суть лібералізації економіки.

 5. Формування інституційних та економічних умов переходу країн до нової системи господарювання

Обмеження прямого державного втручання в економі­ку трансформаційного типу означає не послаблення ролі держави в економічному житті, а докорінну зміну цієї ролі.

Головні напрями впливу держави на формування інституційних та економічних умов формування рин­кової економіки.

1. Законодавче забезпечення трансформаційних перетворень.

2.   Забезпечення інсгигуціональних змін у підприємництві.

3.    Подолання автаркії та забезпечення відкритості еко­номіки.

4.   Адаптація соціальної політики до умов перехідної еко­номіки.

Відпрацювання господарського законодавства, яке вста­новлює "правила гри" у ринковій та перехідній економіці і є регулятором ринку:

—    законодавства про власність;

—    про підприємницьку діяльність;

—    антимонопольного законодавства;

—    податкового кодексу;

—     трудового законодавства;

—    законодавства про соціальний захист;

—    природоохоронного законодавства;

—    законодавства про регулювання зовнішньоекономіч­ної діяльності тощо.

Господарське законодавство перехідного періоду покли­кане забезпечити формування конкурентного середовища, сприяючи:

—     виникненню нових підприємств, спрощенню їхньої реєстрації;

—     формуванню конкурентних ринків у процесі прива­тизації державних підприємств та вільного доступу іно­земних підприємців до національного ринку;

—    забороні монополістичних об'єднань, змов, заохочен­ню та захисту конкуренції.

Законодавство про власність покликане забезпечити рівність усіх форм власності та форм господарювання перед законом, не надаючи переваг і пріоритетного розвит­ку державній формі.

Законодавство про підприємницьку діяльність має гарантувати повну економічну свободу вибору сфери госпо­дарської діяльності, планування, виробництва, реалізації товарів та послуг, ціноутворення, формування фінансових ресурсів, зовнішньоекономічних зв’язків тощо.

Анти монопольне законодавство має запобігати ство­ренню нових монополій, унеможливлювати зговори, відкриті й таємні угоди про розподіл ринків збуту, встановлення мо­нопольних цін; регламентувати державне регулювання при­родних монополій тощо.

Податкове законодавство має виконувати не тільки фіскальну, а й регулюючу та стимулюючу функції.

Трудове законодавство покликане забезпечити прове­дення ефективної політики зайнятості.

Законодавство про соціальний захист населення має стимулювати ділову активність усіх верств населення, со­ціально захищати його найвразливіші прошарки.

Природоохоронне законодавство через запровадження економічних санкцій, жорстких заборонних та карних засобів для порушників природоохоронних законів має спонукати і стимулювати дбайливе ставлення до охорони довкілля.

Законодавство у сфері зовнішньоекономічної діяль­ності в перехідний період покликане, з одного боку, захи­щати інтереси вітчизняного виробника на період адаптації його до роботи в умовах міжнародної конкуренції, з іншо­го — забезпечувати лібералізацію експортно-імпортних операцій з метою захисту інтересів споживача. Критерієм доцільності встановлення і зняття експортно-імпортних та валютних обмежень має стати ступінь захищеності націо­нальних економічних інтересів з урахуванням суперечли­вого характеру поточних і довгострокових цілей.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 34 35 36 37 38 3940 41 42 43 44  ... 246