Економічна теорія

В Україні в результаті реформування відносин власності на основі роздержавлення й приватизації склались і зако­нодавчо закріплені такі форми власності:

—        приватна;

—        колективна;

—       державна.

Допускається також існування змішаних форм власності, власності інших держав, власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав.

Сучасна економіка розвинутих країн перебуває на по­розі постіндустріального розвитку і характеризується ди­намізмом та новітніми тенденціями в розвитку відно­син власності.

Результатом цих процесів є:

1)       подальше розширення плюралізму форм власності — приватної (великої, середньої, дрібної, сімейної), корпоратив­ної, колективної, кооперативної, державної тощо. Ці форми взаємодіють і доповнюють одна одну, кожна з них знахо­дить свою "нішу" продуктивного функціонування і макси­мальної реалізації можливостей, закладених у ній. Завдя­ки останньому забезпечується конкуренція і ефективне функціонування економіки в цілому;

2)      значне поширення змішаних і комбінованих форм власності, де провідна роль належить корпораціям і вели­ким фірмам;

3)       посилення процесів демократизації і соціалізації відносин власності: створюються асоційовані форми влас­ності трудових колективів, збільшується частка акцій се­ред працівників фірм, вони залучаються до управління і розподілу доходів, забезпечуються дешевим житлом, медич­ним обслуговуванням тощо;

4)    прогресивна зміна структури об'єктів власності: пріо­ритетними стають такі об'єкти власності, як наукові знання, інформація, комп'ютерні програми, нові технології, космічні об'єкти, висококваліфікована робоча сила, духовні блага тощо;

5)     розширюються форми та об'єкти міжнародної влас­ності на основі поглиблення міжнародного поділу праці й посилення економічних зв'язків між країнами.

 4. Місце і роль людини в економічній системі

Людина — надзвичайно складна істота, вона поєднує в собі біологічне і соціальне.

Як біологічна істота людина — унікальний продукт природи, мисляча істота, наділена сукупністю фізичних і розумових здібностей, здатністю взаємодіяти з природою і жити за її законами.

Людина як соціальна істота є частиною суспільства, тобто живе у соціумі, має багатогранні стосунки з іншими людьми (економічні, політичні, національні, сімейні), вико­нує і підкоряється юридичним законам, додержується пев­них моральних норм і правил соціальної поведінки, що прийняті в суспільстві.

У діалектичній взаємодії біологічної і соціальної сторін людини, можливості використовувати у своїй діяльності при­родні й економічні закони і полягає глибинна сутність лю­дини як біосоціальноїістоти (рис. 3.16).

Людина

як біологічна істота Ж.

Є природною істотою, яка наділена природними силами (фізичною силою, мозком, органами відчуттів тощо), має фізіологічні потреби як соціальна істота ♦

Є членом суспільства, еле­ментом певної соціальної групи, суб'єктом соціальних, економічних, політичних, моральних та інших відносин

Рис. 3.16. Біосоціальні риси людини

Людину вивчають багато наук, у тому числі економічна наука, яка досліджує економічну сутність людини, її місце і роль в економічній системі, потреби, інтереси, господарську поведінку, тобто людину економічну (Homo ekonomicus).

Людина економічна — головний творчий суб'єкт рин­кової економіки, який володіє свободою вибору і приймає економічно раціональні та оптимальні рішення з урахуван­ням усіх наявних можливостей і умов, відповідно до своїх особистих інтересів, мети і пріоритетів.

На всіх етапах розвитку суспільства людина перебувала в центрі всіх економічних процесів і явищ. В економічній системі людина виступає як виробник, як суб'єкт еконо­мічних відносин, як споживач, як носій кінцевої мети суспільного виробництва (рис’. 3.17).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 25 26 27 28 29 3031 32 33 34 35  ... 246