Наведені у схемі теорії були науковою базою формування економічної політики держави, виконання нею своїх функцій.
2. Економічні функції держави
Виділяють такі основні типи економічних систем:
— традиційна (натуральне господарство);
— ринкова;
і
НЕОКЛАСИЧНІ ТЕОРІЇ (МОНЕТАРИЗМ, РАДІО- НАЛЬНИХ ОЧІКУВАНЬ, ЕКОНОМІКИ ПРОПОЗИЦІЇ
Розглядають ринкову економіку як таку, що здатна до автоматичного саморегулювання; роль держави обмежується жорсткою грошово- кредитною політикою. Мінімізація державного втручання в економіку (регулювання грошового обігу, скорочення прибуткового податку, соціальних витрат тощо)
і
НЕОКЕЙНСІАНСТВО
Не передбачає втручання держави у відносини власності. Усі заходи державного регулювання стосуються сфери обігу, перерозподілу доходів. Систематизація заходів прямого державного регулювання з метою забезпечення стійких темпів економічного розвитку
СОЦІАЛЬНО-ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ
НАПРЯМ
НЕОКЛАСИЧНИЙ СИНТЕЗ
Є теоретичною основою змішаної системи державного регулювання економіки: поєднує інструментарій кейнсіанської теорії бюджетного, податкового, фінансово-кредитного державного регулювання економіки з точнішим врахуванням і широким використанням ринкових умов (конкуренції, динаміки цін та ін.)
Пропонує посилити вплив соціально- психологічних та політичних факторів (інститутів) на економічний розвиток.
Центральну проблему розвитку й оновлення економіки вбачає у створенні системи соціального контролю над економікою (від внутрішньофінансового корпоративного рівня до організації соціального контролю на макрорівні, реалізація якого пов’язана з активною діяльністю держави)
Рис. 19.1. Еволюція теоретичних уявлень про роль держави в економіці
— адміністративно-командна (АКС);
— змішана (ринкова економіка змішаного типу).
Кожна з них має свій механізм регулювання економічних процесів. Так, регулятором ринкової економіки є ринковий механізм, АКС — планово-державний (адміністративно-командна система управління), ринкової економіки змішаного типу — змішана система регулювання.
Ринковий механізм — спосіб (форма) організації та функціонування відносин між суб'єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення та конкуренції.
Планово-державний механізм (адміністративно-командна система управління) — жорстко централізоване, тотальне державне управління соціально-економічним розвитком країни на основі директивного плану.
Для адміністративно-командної системи управління характерні як позитивні, так і негативні риси. Так, до переваг планово-державного механізму можна віднести спроможність держави:
— сконцентрувати ресурси і зусилля задля вирішення певної проблеми та створити умови для ЇЇ розв'язання в короткі строки;
— забезпечити швидкі структурні зрушення;
— передбачити й усунути екстерналії;
— розвивати соціальну інфраструктуру;
— гарантувати соціальну підтримку, зайнятість та певний рівень доходів населення.
Але планово-державний механізм, виключивши приватну ініціативу, пригнічує свободу, конкуренцію, зумовлює диктат виробника і монополізм держави, знищує стимули до високоефективної праці, до інновацій в економіці. Результатом стають неефективне, ресурсомістке виробництво, низька якість і вузький асортимент продукції, постійний дефіцит товарів, незадоволений попит, приписки, "тіньова" економіка, автаркія та низький життєвий рівень населення.
Соціально-економічна ефективність національної економіки залежить від ступеня втручання держави в економіку. При тотальному (всеохоплюючому) управлінні вона невисока і може наближатися до нуля. Аналогічна ситуація при стихійному ринковому розвитку (без втручання держави). Досягнення максимальної ефективності (точка М) можливе лише за поєднання ринкових і державних регуляторів. Знаходження оптимального співвідношення їх (точка К) — складне і важливе завдання (рис. 19.2).
» следующая страница »
1 ... 178 179 180 181 182 183184 185 186 187 188 ... 246