Економічна теорія

"у*

Бухгалтерський прибуток

Рис. 11.3. Економічний та бухгалтерський прибуток фірми

Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) та бухгалтерськими (зовнішніми) витратами виробництва.

Економічний прибуток визначається як різниця між валовим доходом та економічними (зовнішніми і внутріш­німи, включаючи нормальний прибуток) витратами вироб­ництва.

Нормальний прибуток — звичайний для галузі дохід від економічних ресурсів; мінімальний дохід, який стиму­лює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу.

Оскільки нормальний прибуток є винагородою за вико­нання підприємницьких функцій, він входить до складу внутрішніх витрат фірми.

Економічний прибуток — це надлишок над нормальним прибутком, породжений ініціативою підприємця, його вмін­ням знайти найкраще застосування та комбінацію економіч­них ресурсів, здійснювати нововведення, ризикувати тощо.

Виникнення надлишкового прибутку спонукає підприєм­ців спрямовувати свої капітали в певну сферу суспільного виробництва, що сприяє розширенню кола виробників та зниженню ринкових цін. Результатом останнього є змен­шення економічного прибутку, його зникнення, а відтак відплив капіталів в інші сфери бізнесової діяльності. Од­нак зменшення кількості виробників підвищує ринкові ціни та спричиняє зростання економічного прибутку і т. ін.

Коливання економічного прибутку у близькій перспек­тиві є надійним механізмом виявлення суспільних потреб та ефективного задоволення їх на основі підвищення про­дуктивності праці, запровадження нововведень у техніку, технологію та організацію виробництва.

Тривале існування надлишкового прибутку на довшому відрізку часу свідчить про наявність перешкод для ефек­тивної конкуренції виробників на певному ринку.

Монопольний прибуток — прибуток фірми, яка займає монопольне (виключне) становище на ринку.

Засобами виміру прибутку є його маса (абсолютна гро­шова величина) та норма (якісний відсотковий показник).

Маса прибутку — це абсолютний розмір прибутку в грошовому вираженні.

Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку до всього авансованого капіталу.

П' = — 100 %,

к

де П' — норма прибутку; Я — маса прибутку; К — величина авансованого капіталу.

Величина норми прибутку свідчить про ефективність функціонування авансованого капіталу і залежить від ба­гатьох факторів, що діють у сферах виробництва, обігу та розподілу, у тому числі від швидкості обороту капіталу, маси прибутку, ринкових цін, структури витрат, масштабу вироб­ництва тощо.

Соціально-економічна сутність прибутку найповніше виявляється у його функціях.

Функції прибутку:

—    облікова, індикативна, що характеризує прибуток як найважливіший показник, критерій ефективності гос­подарської діяльності фірми;

—   розподільча — характеризує прибуток як основне фінансове джерело розвитку фірм та суспільства в цілому;

—   стимулююча — визначає прибуток як потужний ге­нератор економічного розвитку, здійснення інвестицій та нововведень.

Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляєть­ся в тому, що він:

—   є рушійною силою функціонування та розвитку еко­номіки, основним спонукальним мотивом підприємниць­кої діяльності;

—   сприяє найефективнішому розподілу та використан­ню ресурсів, упровадженню досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей;

—     є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення со­ціальних потреб суспільства.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 101 102 103 104 105 106107 108 109 110 111  ... 246