Значні відмінності спостерігаються й серед характерологічних, особистісних особливостей. Зустрічаються люди образливі, запальні, із рисами егоїстичності, підвищеного самолюбства. Окремі працівники хворобливо переживають помилки і невдачі, їх причини не завжди правильно пояснюють лише своїми особистими якостями і недостатністю властивостей і здатностей. Припустившись помилки, вони стають занадто обережними, постійно очікують нових помилок, відчувають напруженість навіть у нескладних умовах. Якщо керівник не враховує ці індивідуальні особливості і звертає увагу лише на недоліки, навіть ще й у грубій формі, ділові якості таких осіб погіршуються. Від переживань послаблюється нервова система, втрачається віра у свої сили. Зустрічаються працівники, в яких висока працездатність і майстерність, поєднуючись із недостатньою самооцінкою та деякою легковажністю, призводять до того, що після перших, відносно легких успіхів, знижується якість. У зв’язку з вищевикладеним весь процес виховання і навчання повинен передбачати вивчення індивідуальних особливостей кожного працівника й урахування їх:
- для імпульсивного - стримування, не припускання метушні, торопливості, вимагаючи зібраності й обміркованості;
- для повільного у сприйнятті - осягнення, отримання швидких відповідей і дій, розвиток спритності, ініціативи;
- для самовпевненого і безпечного - суворішого і частішого контролю, меншої похвали, пред’явлення підвищених вимог;
- із занадто вразливим - бути м’ якішим і делікатнішим, підбадьорюючи навіть за незначних успіхів;
- для сміливого і рішучого - надання більшої самостійності й ініціативи, вдосконалюючи і розвиваючи ці якості;
- за емоційно нестійким - пильного слідкування у роботі, відразу підказуючи потрібні рішення при ускладнені умов тощо.
Цілеспрямована діяльність з підвищення ефективності спільної праці ґрунтується на тому, що у своїй повсякденній діяльності люди керуються найрізноманітнішими інтересами, які можуть бути загальними і окремими, тривалими і тимчасовими, усвідомленими і стихійними, переслідувати єдині чи такі, що суперечать одне одному, чи навіть взаємовиключні цілі. Структурна ж одиниця, створена для виконання певних функцій, являє собою штучно створену групу людей, спрямовану на досягнення певної мети. Вона складається з особистостей найрізноманітніших характерів, схильностей, знань і значної кількості інших чинників, які відрізняють як окремих індивідів усередині цієї групи, так і всю групу в цілому від багатьох інших груп. Сутність її полягає також у тому, що у ній безпосередньо поєднуються суспільні, групові й індивідуальні потреби та інтереси, формуються спільні для більшості її членів цілі, норми і правила поведінки, міжособистісні відносини.
Вплив оточення суттєво позначається на процесах сприйняття, пам'яті, мислення, уваги, хоча в цілому у сфері пізнавальних процесів він менший, ніж у сфері емоцій, волі і моторики. Цей вплив ще більше впливає на психічні властивості особистості. Пітерський соціолог Є.С. Кузьмін відзначав: «Безумовно, можна вважати доведеним, що відбувається суттєва зміна всіх психічних явищ залежно від того, чи перебігають вони в ізольованій обстановці чи у групі». Відбувається вплив групової думки - невимушене прагнення індивідуума узгоджувати свою точку зору з групою, називають комфортністю. Вона властива всім людям і досить постійна для кожного індивідуума.
До того ж слід відзначити, що на основі особистих симпатій, міжособистісних емоційнно-психологічних стосунків, у цих підрозділах утворюються неформальні групи з декількох людей, між якими здійснюються тісніший взаємовідносини, ніж з іншими. Службова роль відходить у цьому випадку на другий план. Такі групи виникають стихійно, поза сферою впливу керівників офіційного колективу (а, іноді, навіть усупереч їм) і мають свої закономірності. Частіше за все, неформальні групи входять до офіційних підрозділів. Зазвичай, їх склад не перевищує 8 - 10 осіб; найтісніші стосунки встановлюються між двома - п'ятьма її учасниками. Термін утворення цих груп - від
» следующая страница »
1 ... 132 133 134 135 136 137138 139 140 141 142 ... 171