Банківські операції

Банк приймає до оплати вимоги-доручення в сумі, яка може бути спла­чена за наявними коштами на рахунку платника.

У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення він про мотиви відмови повідомляє безпосередньо одержувача коштів у порядку і в стро­ки зазначені в договорі.

Чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника ра­хунка (чекодавця) установі банку (банку-емітента), яка веде його раху­нок, списати чекотримачеві зазначену в чеку суму коштів.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою і за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Не дозволяються розрахунки чеками між фізич­ними особами.

При розрахунках чеками в економічні відносини між собою вступа­ють такі суб’єкти:

чекодавець — юридична або фізична особа, яка здійснює оплату за до­помогою чека та підписує його;

чекотримач — підприємство, яке є одержувачем коштів за чеком;

банк-емітент — банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.

Потрібно зазначити, що у сфері безготівкових розрахунків викорис­товуються розрахункові чеки. Чеки, які використовуються для одержання готівки з рахунків, відкритих у банках, називаються грошовими чеками. Термін дії чекової книжки — один рік. За погодженням з установою бан­ку термін дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.

Чек містить такі елементи:

а)   назву «розрахунковий чек»;

б)   назву власника чекової книжки та номер його рахунка;

в)   назви банку емітента і його номер МФО;

г)   ідентифікаційні коди чекодавця та чекотримача,

д)   назву чекотримача;

е)     доручення чекодавця банку-емітенту сплатити конкретну суму; є) призначення платежу;

ж)  число, місяць та рік складання чека, місце складання чека;

з)   підписи чекодавця та відбиток печатки.

Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, вважається недійсним і повертається банкові чекодавця без виконання.

Чек із чекової книжки пред’являється до виконання в банк чекотрима­ча протягом десяти календарних днів (день виписки чека не враховується).

Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку-емітен- та заяву в одному примірнику (рис. 3.4).

Рис. 3.4 Схема документообороту при розрахунках чеками

1.    Платник подає до банку-емітента заяву для отримання чекової книжки, а також платіжне доручення на депонування коштів.

2.   Банк-емітент депонує кошти на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками».

3.     Платник на основі заяви отримує в своєму банку чекову книжку.

4.   Платник, одержавши рахунок постачальника на товар або послуги, виписує і передає постачальникові чек.

5.  Постачальник відвантажує покупцеві товар.

6.    Постачальник здає в обслуговуючий банк чек разом із трьома при­мірниками реєстрів.

У. Банк чекотримача, після перевірки правильності складання реєст­ру і реквізитів чеків та своєчасності пред’явлення його до оплати, прий­має чек із реєстром та разом із другим і третім примірниками реєстру інка­сує чек до банку-емітента.

8.   Банк-емітент списує суму чека з рахунка покупця, на якому вона була депонована.

9.   Банк-емітент перераховує кошти на рахунок чекотримача.

10. Банк постачальника зараховує суму, вказану в чеку, на рахунок постачальника.

У заяві й талоні до неї чекодавець проставляє номер рахунка, з якого сплачуватимуться чеки.

Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на ок­ремому рахунку «Розрахунки чеками». Для цього разом із заявою на ви­дачу чекової книжки в банк подається платіжне доручення на перераху­вання коштів на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками».

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 71 72 73 74 75 7677 78 79 80 81  ... 233