Банківські операції

Сутність банківського капіталу виявляється через його функції (рис. 2.3).

Отже, капітал банку в процесі організації банківської діяльності одно­часно виконує кілька функцій, що забезпечує найвищий ефект від про­ведення банківських операцій, тобто максимізацію прибутку.

Рис. 2.3. Основні функції, що виконує капітал банку

Якщо в інших сферах підприємницької діяльності капітал забезпечує платоспроможність і виконує більшість оперативних функцій підприєм­ства, то комерційному банку капітал потрібен насамперед для страхуван­ня інтересів вкладників. Тобто першочергове призначення капіталу бан­ку — це виконання ним захисної функції. У цьому зв’язку розмір капіталу є важливим фактором надійності функціонування банку і повинен пере­бувати під пильним контролем Національного банку України, що регу­лює діяльність комерційних банків.

Математичною формулою капіталу в обліку відповідно до міжнарод­них стандартів є:

Капітал = Активи — Зобов’язання.

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які беруть банки на себе в процесі своєї діяль­ності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) кап­італу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає пере­продажу, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер і його величина піддається змінам.

Основний капітал складається з таких елементів:

— фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

—дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу;

— емісійні різниці (емісійний дохід);

— резервні фонди, які створюються згідно із законами України;

—загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківських операцій;

— прибуток минулих років;

— прибуток минулих років, що очікує затвердження.

Загальна величина основного капіталу визначається з урахуванням величини очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов’язан­нями контрагентів та зменшується на суму:

—недосформованих резервів під можливі збитки за кредитними опе­раціями, операціями з цінними паперами, дебіторською заборгованістю, простроченими понад 30 днів та сумнівними щодо отримання нарахова­ними доходами за активними операціями;

—коштів, розміщених на кореспондентських рахунках у банках (рези­дентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідуються за рішен­ням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

— нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

— капітальних вкладень у нематеріальні активи;

—     збитків минулих років збитків минулих років, що очікують зат­вердження;

— збитків поточного року.

Додатковий капітал складається з таких елементів:

— резерви під стандартну заборгованість інших банків;

—резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними опе­раціями банків;

—результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;

— результат переоцінки основних засобів;

— прибуток поточного року;

—субординований борг, що враховується до капіталу (субординова- ний капітал).

Під час розрахунку суми капіталу сума додаткового капіталу не по­винна перевищувати суму основного капіталу.

Субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові капіталу), які відповідно до угоди не можна взяти з банку раніше як через п’ять років, а в разі банкрутства чи ліквідації по­вертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може переви­щувати 50% розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20% від його первинної вартості протягом п’яти останніх років дії угоди.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 29 30 31 32 33 3435 36 37 38 39  ... 233